Інклюзивне навчання – нормативні аспекти.

Кожна людина, незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.
Цей принцип, що відображений у низці міжнародних документів, пок-ладений в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, котре впроваджується з метою реалізації їхнього права вибору навчального закладу та форми навчання за місцем проживання із за-безпеченням усіх необхідних для цього умов.
Забезпечення психологічного супроводу інклюзивного навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.
Інклюзивна освіта – перспектива нова.
Хоч різні можливості – рівні права!
Кожна дитина – це цілий світ,
Освіта, повага і рівність для всіх!
Інклюзивна освіта – процес розвитку загальної освіти, яка має на увазі доступність освіти для всіх, в плані пристосування до різних потреб всіх ді-тей, що забезпечує доступ до освіти для дітей з особливими потребами. Кож-на людина з вадою має отримати освіту, яка б якомога ближче відповідала нормальним умовам. Частковий моніторинг розвитку дітей, що мають труд-нощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватна оцінка причин, якими спричинено ці труднощі допоможуть своєчасно виявляти відхилення у розвитку школярів та під керівництвом психолога брати участь у здійсненні правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують ко-рекції психофізичного розвитку. Впровадження інклюзивного навчання в на-вчально-виховний процес потребує організації психологічного супроводу всіх його учасників: дітей, адміністрації, вчителів, батьків.
Головна мета психологічної роботи з «особливою дитиною» - його со-ціалізація, підготовка до самостійного життя. У той же час потрібно стежити, щоб допомога і підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, ін-акше дитина стане занадто залежною від неї. Інклюзивне навчання та вихо-вання дітей з особливими потребами ставить перед навчальним закладом два серйозні питання: «Як допомогти їм нормально розвиватися?» і «Як звести до мінімуму можливі негативні наслідки спільного навчання з іншими діть-ми?». У вирішенні цих завдань головну роль, безумовно, відіграє психологі-чна служба кожного навчального закладу.
Законодавчого визнання права на здобуття освіти громадянами Украї-ни, втому числі і дітей з особливими освітніми потребами, набуло у: законах України; Указах Президента України; Актах Кабінету Міністрів України; на-казах та листах Міністерства Освіти та науки України, з якими можна озна-йомитися на офіційному сайті Міністерства Освіти і науки України.
У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалі-дів. Відтоді розпочато докорінні зміни в організації навчання дітей з особли-вими освітніми потребами, зокрема, запровадження інклюзивного навчання, що має гармонійно поєднуватися із наявною системою спеціальної освіти.
Діяльність спеціалістів психологічної служби (практичних психологів та соціальних педагогів) щодо соціального і психологічного супроводу осві-тнього процесу регламентовано багатьма нормативними документами. Зок-рема, основні функції діяльності структурних компонентів психологічної служби визначено у Положенні про психологічну службу системи освіти Ук-раїни, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 №616.
Шляхи запровадження інклюзивного навчання визначено у змісті Концепції розвитку інклюзивного навчання, затверджений наказом Міністер-ства освіти і науки України від 01.10.2010 №912, в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу.
Реалізацію корекційно-розвивальної складової навчального плану пе-редбачено в умовах інклюзивного навчання.
Зміст і основні завдання участі психологічної служби системи освіти в питаннях запровадження інклюзивного навчання визначено в Плані та за-тверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 11.09.2009 №855, а саме:
 Запровадити системну консультативну, психолого-педагогічну допомогу батькам дітей зазначеної категорії, починаючи з раннього віку;
 Забезпечити фаховий психолого-педагогічний та соціальний супровід ді-тей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних за-кладах;
 Розробити план заходів та забезпечити участь центрів практичної психо-логії та соціальної роботи, психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК) у здійсненні системного психолого-педагогічного супроводу ді-тей дошкільного та шкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивно-го навчання.
Задля задоволення освітніх потреб дітей з особливими освітніми потре-бами передбачено різні форми навчання, зокрема, навчання у спеціальних класах ЗНЗ, що регламентовано Положенням про спеціальні класи для нав-чання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчаль-них закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 №1224.
У Положенні про спеціальні класи визначено завдання психолого-педагогічного супроводу:
• Актуалізація особистісного потенціалу розвитку дитини;
• Формування позитивних міжособистісних взаємин учнів з порушеннями психофізичного розвитку та їхніх однолітків у процесі внутрішкільної ін-теграції;
• Консультування батьків або осіб, які їх замінюють, щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адап-тації їхньої дитини тощо.
Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх нав-чальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 (далі Порядок), визначено, що в ЗНЗ здійснюється психо-лого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальни-ми педагогами) таких закладів та відповідними педагогічними працівниками. У порядку передбачено проведення корекційної роботи з дітьми з особливи-ми освітніми потребами вчителями-дефектологами та практичними психоло-гами.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про ор-ганізацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання» від 26.07.2012 №1/9-529 окреслено діяльність працівників психо-логічної служби та їхню роль у командній взаємодії усіх учасників навчаль-но-виховного процесу щодо надання допомоги дітям з особливими освітніми потребами.
Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педаго-га, в умовах інклюзивної освіти включає:
1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю про-тікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації.
2. Бесіду з дитиною та її батьками, метою визначення рівня можливостей ди-тини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоко-нтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо).
3. Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до по-треб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки інди-відуальної програми розвитку.
6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з ме-тою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особ-ливими освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних мож-ливостей дитини та відповідного формування особистості.
8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу ди-тини в групі.
9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкі-льну діяльність.
10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відпо-відних індивідуальних програм, планів.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про ви-значення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання» від 02.01.2013 №1/9-1 з метою забезпечення опти-мального виконання функцій працівників психологічної служби визначено наступні завдання діяльності практичного психолога, соціального педагога, керівника психологічною службою міста (району) у роботі з дітьми в умовах інклюзивного навчання.
Завдання практичного психолога щодо організації інклюзивного навчання в загальноосвітньому навчальному закладі:
1) Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги.
2) Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розу-мовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної докумен-тації, проведення консиліумів з вчителями.
3) Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
4) Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку.
5) Участь в підготовленні документів для розгляду на засіданнях психолого-медико-педагогічних консультацій.
6) Ознайомлення з висновками і рекомендаціями психолого-медико-педагогічних консультацій щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.
7) Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів, а саме, надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей на-вчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів робо-ти з нею.
8) Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкі-льному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
9) Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.
10) Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з ди-тиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розроблен-ні індивідуальної програми розвитку.

Класи: Середня школа, Початкова школа

Предмети: Психологія