Дистанційне навчання стало зручним під час пандемії та незамінним після повномасштабного вторгнення Росії. В умовах воєнного стану в Україні заклад загальної середньої освіти стає осередком, який дає змогу дітям отримувати не лише знання, але й психологічну підтримку, не втрачати відчуття приналежності до спільноти.
На сучасному етапі відбуваються кардинальні зміни в способах поширення та використання інформації, що зумовлюють еволюцію освітніх технологій, сприяють активному впровадженню дистанційного навчання як одного із напрямків реформування освітньої системи України. Дотепер дистанційне навчання було камерною формою, зазвичай, для дорослих людей або здобувачів освіти, які прагнули поглибити та покращити свої знання й уміння у певній галузі освіти. Дистанційне навчання – це не альтернатива очному навчанню. Безумовно, учні мають ходити до школи, навчатися, розвиватися, спілкуватися, соціалізовуватися тощо. Проте війна внесла свої корективи в освітній процес для школярів, студентів і вчителів.
Дистанційне навчання потребує забезпечення постійної комунікації та зворотного зв’язку всіх учасників освітнього процесу. Організувати роботу всього класу під час дистанційного навчання – це та ще задачка для вчителів! У групі Viber все плутається, листи на пошту так і не доходять, а писати завдання кожному учню – занадто довго.