Конспект заняття з розвитку мовлення в середній групі «Переказ казки Ігоря Січовика «Добре бути добрим»
Мета:
• Закріплювати вміння дітей зв’язно, послідовно і виразно переказувати літературний твір близько до тексту.
• Формувати вміння відповідати на запитання повним відповіддю, використовуючи слова автора.
• Вчити переказувати текст від імені героїв.
• Формувати інтонаційну виразність мови.
• Розвивати пам’ять, увагу і пізнавальні інтереси дітей.
Матеріали: казка Ігоря Січовика «Добре бути добрим», загадка.
Хід заняття
1. Вступна частина
Діти, сьогодні я розповім вам казку. А що буде ця казка, ви дізнаєтеся, якщо відгадаєте загадку.
Загадка
В хаті я мишкою ганяю,
Вуса, ще з дитинства маю,
Лапками чешусь щодня.
Я пухнасте….
(Кошеня)
Правильно, діти, в цій загадкі говориться про кішку. Ось і ця казка, яку я вам хочу розповісти про кошенят. Написав цю казку письменник — І.Сичовик, а називається вона «Добре бути добрим».
2. Розповідання казки без установки на запам’ятовування
— Діти, зараз я вам розповім казку.
3. Бесіда за змістом
— Діти, як називається казка, яку я вам розповіла?
— А хто ж придумав цю казку? (цю казку придумав письменник І. Січовик )
— Дітки, про кого розповідається в цій казці?
— Скажіть мені, будь ласка, які були кошенята?
— Скільки всього було кошенят?
— Розкажіть мені, що зробило кошеня на початку казки?
— Чому стали робити кошенята? (Виправдовуватися).
— Що сказала мама-кішка наступного разу?
— Що після того зробили кошенята?
— Чим закінчилася казка? (Відповіді дітей.)
Фізкультхвилинка
Кошенята білі сидять
І вусами ворушать.
Ось так, ось так!
І вусами ворушать.
Кошенятам холодно сидіть,
Треба лапки їм погріти.
Хлоп — хлоп; хлоп — хлоп!
Треба лапки їм погріти!
Кошенятам холодно стояти,
Треба поскакати.
Стриб-скок, стриб-скок!
4. Підсумок заняття, перекази дітей.
Додаток
КАЗКА Ігоря Січовика «Добре бути добрим»
У киці Муркиці семеро кошенят. І всі вони такі білі та пухнасті, що навіть мама не може відрізнити одне від одного.
Одного разу хтось з кошенят вчинив шкоду – подряпав штори з такою силою, що нижня частина перетворилася на суцільні мотузки.
Зібрала киця Муркиця дітей і запитує суворо:
– Зізнайтеся, хто з вас пошкодив штору?
Але діти дивилися на маму такими невинними очима, ніби нічого не розуміли. Після цього кожне кошенятко почало виправдовуватися:
– Не я…
– Не я…
– І я не я…
Довелося мамі замінити зіпсовану штору на нову.
Через два дні киця Муркиця знову зібрала кошенят у кімнаті:
– Сьогодні я помітила, як хтось з вас полив у саду троянду. Чи не скажете, хто це вчинив?
Діти, не змовляючись, дружно вигукували:
– Я!
– Я!
– Я!
– Я!
– Я!
– Я!
– Я!..
– От бачите, дітки, як приємно бути одним з тих, хто зробив хоч маленьке добро, і як соромно відповідати за свої погані вчинки.