Одним зі стратегічних завдань ре¬формування освіти в Україні, згідно з державною національною програ¬мою «Освіта», є формування осві¬ченої, творчої особистості, станов¬лення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і ме¬тодів навчально-виховного проце¬су, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.
Метою особистісно-орієнтованого навчання є поєднання виховання та освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості. Сучасний навчальний процес спрямований на здобуття учнями знань, а повинен бути, за О.Леонтьєвим, спрямований на розуміння та усвідомлення навчального матеріалу.
Засоби досягнення мети:
- створення атмосфери зацікавле¬ності учня в роботі класу;
- стимулювання учнів до викорис¬тання засобів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь;
- використання у ході уроку ди¬дактичного матеріалу, що дозво¬ляє учневі вибрати найбільш зна¬чимий для нього вид і форму на¬вчального змісту;
- оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, але й за шляхом його досягнення;
- схвалення намагань учня знахо¬дити свій спосіб роботи, аналізу¬вати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати і освоюва¬ти найбільш раціональні;
- створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, які дозво¬ляють кожному учневі проявити ініціативу, самостійну вибір¬ковість у способах роботи, ство¬рення обстановки для природно¬го самовираження учня;
- створення атмосфери психофі¬зичного комфорту для учнів.
Особистісно-зорієнтований урок, на відміну від традиційного, насамперед змінює тип взаємодії «вчитель-учень». Від командного стилю вчитель повинен переходити до співпраці, орієнтуючись на аналіз не стільки результатів, скільки процесуальної діяльності учня. Змінюються позиції учня – від старанного виконання до активної творчості, іншим стає його мислення:рефлексивним, тобто націленим на результат

Класи: 7 клас

Предмети: Географія