З оновленням підходів до організації мовленнє¬вих занять виникає необхідність оновлення засо¬бів і методів навчання мови і розвитку мовлення дітей. Змінилися не самі методи, а характер їх вико¬ристання, позиції педагога і дітей у процесі їх за¬стосування.
Науковці рекомендують надавати пріоритет творчому характеру мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності в проце¬сі їх виконання.
У зв'язку із сучасною вимогою щодо скорочення організованого освітнього процесу у форматі фрон¬тального навчання на заняттях на користь збільшен¬ня часу на особистісне самовизначення дитини в умовах розвивального середовища робота з роз¬витку мовлення має вийти за межі організова¬ного навчання, набути різних форм індивідуальної роботи, мета якої — закріпити мовленнєві вміння та навички, набуті дітьми на заняттях.
Дуже важливо створити умови для максимальної реалізації потреби дитини в мовлен-нєвому спілкуванні з дорослими й однолітками. Формування навичок розмовного мов¬лення, культури мовленнєвого спілкування потребує природних життєвих ситуацій, правдивих і зрозумі¬лих дітям мотивів їхньої мовленнєвої діяльності.
Особистісно зорієнтований підхід до розвитку мовлення дає змогу максимально враху-вати рівень мовленнєвого розвитку та мовні здіб¬ності, наміри, бажання, індивідуальні особливості кожної дитини і стимулювати ці творчі прояви з орі¬єнтацією на її індивідуальність.