Мета: Знайомити дітей з народним декоративно-вжитковим мистецтвом, зокрема з керамічним посудом. Уточнити знання про матеріал, з якого виготовляється посуд, про його використання у побуті. Продовжувати вчити дітей правильно використовувати набуті знання, мислити, висловлювати свою думку. Заохочувати дітей створювати орнаменти на вирізаних з паперу силуетах посуду. Розвивати мовлення, естетичне сприйняття світу, чуття кольору, пам’ять, мислення, увагу, самостійність, творчу ініціативу, технічні навички у декоративному малюванні. Виховувати повагу до праці народних умільців, інтерес до декоративного мистецтва, вміння ним милуватися.
Матеріал: керамічний посуд, ілюстрації, загадки, вірші, потішки до теми, дидактична гра «Склади розбитий посуд», площинні силуети керамічного посуду, обладнання для малювання.
Хід заняття:
Вихователь організовує дітей на заняття, звертає їхню увагу на виставлені на столі зразки українського посуду.
- Діти, що це в мене на столі? Правильно посуд. З якого матеріалу він виготовлений? Так, із глини. У давнину, коли ще не було заводів і фабрик, посуд не купували у крамницях, а виготовляли для себе миски, горщики, глечики та інший посуд вручну. А щоб він був привабливим, оздоблювали його візерунками. А от як називають людину, яка виготовляє глиняний посуд, ви мені скажете відгадавши загадку.
Глина в кого ожива?
Творить з неї хто дива?
В кого посуд ніби жар?
Ну, звичайно ж, це – (гончар).
- Діти, а зараз я прошу вас сісти, я розкажу вам казочку про маленький шматочок глини, а ви послухайте уважно.
Розповідь супроводжується показом ілюстрацій.
Жив собі гончар. І був у нього надійний друг, який завжди йому допомагав у його справах – гончарний круг. Якось вранці узяв він маленький шматочок глини. Поплескав йог, подавив пальцями та й став м’яти руками. Легенько розкрутив гончарний круг, змочив середину його водою і коротким махом вліпив у центр круга шматочок глини. Постукав по ньому кулаком. Потім погнав круг і потягнув глину вгору. Гончарний круг крутився все швидше і швидше, а на ньому вслід за руками майстра витягувався горщик.
Старається гончарний круг,
І глина тягнеться до рук,
Стає вона горнятком –
Малятком-товстенятком.
Круг вертівся, а гончар роздивлявся горщик – чи гарний він, чи рівний? Потім круг пішов все тихіше і, нарешті, зупинився.
Гончар горня оте зніма –
І глина в руки йде сама,
І знов же тим порядком,
Кружля, щоб стать горнятком.
Отак із невеликого шматка глини вийшло ось таке горнятко.
- Діти, як ви вважаєте, важка праця у гончаря? Так, дійсно, нелегка це справа. Дуже багато потребує вона терпіння і вміння для того, щоб отримався такий гарний посуд.
Вихователь звертає увагу дітей на стіл, де стоїть керамічний посуд.
- А зараз я хочу дізнатися, чи знаєте ви, як називається цей посуд і чи впізнаєте ви його, відгадавши загадки?
Біля тіла – вухо,
Голови не маю,
Молоко, сметану, квас,
Добре зберігаю. (глечик)
- Хто більше назве слів про глечик, який він? (глиняний, блискучий, гарний, красивий, великий, розписний, новий, старовинний, український, казковий, красивий). Який ми знаємо вірш про глечик?
Стоїть на лавці глечик.
Побачив його песик,
У глечик зазирає
І молочка чекає.

Майстер в руки мене взяв,
На мені намалював,
Листок, квітку, перепілку,
Бо розписував…(тарілку)
- Якої форми тарілка? (круглої) А який посуд має теж круглу форму? (миска) Давайте пригадаємо потішку, в якій ідеться про миски.
- Кицю Муро, де ти була?
- У бабусі,
-Що робила?
- Миски мила.
- Давайте пригадаємо, в якій українській народній казці герої користувалися глечиком та тарілкою? («Лисичка та Журавель»)
Як у піч мене несуть,
В мене овочі кладуть,
Ще й водичку наливають,
У вогонь – і борщик мають! (горщик)
Дитина розповідає вірш К.Вишинської «Рецепт»
Узяла Настуся горщик,
Щоб зварити в ньому борщик.
До бабусі підбігає,
Для борщу рецепт питає.
А бабуся аж присіла:
Ти ж недавно борщик їла!
Ще й казала – дуже смачно.
Тож рецепт тобі цей нащо?
То варила ти бабусю,
А тепер і я навчуся.
- А горщик в нас незвичайний, хто в нього загляне – той завдання дістане.
Дидактична гра «Склади розбитий посуд»
В мені мак розтирають,
Галушки в мене кидають,
Річ потрібна і нехитра,
А зовуть мене…(макітра)
- На який посуд схожа макітра? (на горщик). Яку потішку ми знаємо про макітру?
Диби-диби-диби-ди,
Пішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько.
Нарвали опеньки,
Зварили опеньки,
Поклали опеньки
В неділю раненько.
- А хто мені розкаже, як цей посуд називається? (Показує куманець)
Куманець – традиційний український святковий посуд для напоїв. На що він схожий? (на великий бублик з носиком і ручкою)
- Діти, а ви б хотіли навчитися створювати гарні візерунки на посуді? Тож давайте відкриємо сьогодні майстерню народних умільців. Сьогодні у нашій майстерні ми будемо прикрашати орнаментом паперові глечики.
Діти сідають за столи, на яких обладнання для малювання.
- А щоб швидко і вправно працювали наші пальчики, давайте розімнемо їх.
Пальчикова гра
- Пальчик-хлопчик, де ти був?
(Ворушать великим пальцем)
- З першим братом в ліс ходив.
(По черзі розгинають пальці)
З другим борщик я варив.
З третім кашу доїдав.
А з четвертим я співав.
- Перед тим як прикрасити посуд, художники задумували орнамент. Подумайте, як би ви хотіли прикрасити свій виріб? (запитати 2-3 дітей) Візьміть пензлики і починайте працювати.
Лунає тиха музика, діти малюють, вихователь допомагає їм і промовляє слова:
У нас вмілі рученята,
Любимо ми малювати.
Сядем зручно, візьмем пензлик,
Візерунок поведем,
Розмальований свій глечик
Своїм рідним піднесем.
- Діти, про що ми з вами говорили сьогодні на занятті? (Про український національний посуд) Згадали про нього потішки, загадки, вірші. Все це – надбання нашого народу, яке ми повинні шанувати.

Класи: Дошкільне виховання