Взаємодія
педагогів і батьків
з питань виховання дітей та молоді

Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані В. Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», - і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, - усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення - це виродливе виховання».
Правильно організовувати та проводити роботу з батьками педагогам допомагають:
1. Заступник директора з виховної роботи складає шкільний план, допомагає у складанні планів роботи класних керівників з даного напряму, здійснює контроль їх виконання; проводить тематичні педагогічні ради, метою яких є підвищення педагогічної майстерності та культури класних керівників.
2. Психолог допомагає в дослідженні соціального тла родини, визначенні типу родини, дає рекомендації у складанні плану роботи з кожною родиною індивідуально; здійснює профорієнтаційну роботу разом з районним центром зайнятості населення.
3. Соціальний педагог бере на контроль і здійснює корекційну роботу з неблагополучними родинами; взаємодіє з районними організаціями, що працюють у цьому напрямі.
4. Шкільний бібліотекар підбирає наявну методичну літературу з даного напряму, взаємодіє з районною бібліотекою.
5. Класні керівники регулярно проводять батьківські збори та застосовують інші форми роботи з батьками.
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ ШКОЛИ З БАТЬКАМИ
1. Робота з батьками учнів початкової школи.
2. Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).
3. Робота з батьками учнів основної школи (6-8-і класи).
4. Робота з батьками учнів старших і випускних класів.
До основних функцій відносяться:
• інформаційна;
• виховно-розвивальна;
• формуюча;
• охоронно-оздоровча;
• контролююча;
• побутова.
Задачі взаємодії:
• формування активної педагогічної позиції батьків;
• озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;
• активна участь батьків у вихованні дітей.
Організація взаємодії школи та родини припускає:
• вивчення родини з метою виявлення її можливостей з виховання своїх дітей і дітей класу;
• згрупування родин за принципом наявності в них морального потенціалу й можливості впливати на свою дитину, дітей класу;
• аналіз проміжних і кінцевих результатів їхньої спільної виховної діяльності.
Співробітництво школи та родини на будь-якому етапі починається з вивчення умов і мікроклімату сімейного виховання, індивідуальних особливостей дітей і батьків.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ
1. Підтримка фізичного здоров'я учнів.
2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.
3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).
4. Робота з родиною - вплив на виховний потенціал родини; об'єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання. Тут необхідно таке:
• вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;
• психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;
• організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;
• захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.
Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:
• Батьки та діти не повинні почувати себе об'єктами вивчення.
• Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.
• Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.
• Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.
При вивченні родини школяра педагог насамперед звертає увагу на такі дані:
• Загальні відомості про батьків, інших членів родини, житлові умови, матеріальну забезпеченість. Інтерес до справ школи.
• Загальні відомості про дітей (вік, інтереси, рівень вихованості).
• Виховні можливості родини (рівень педагогічної культури батьків).
ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
Зміст роботи школи з батьками полягає в такому:
• підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);
• залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);
• участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).
Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.
Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.
Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.
НАВЧАННЯ БАТЬКІВ
Швидше за все, побачивши цей заголовок, директор школи, який стомився від своїх турбот, думає: «Мало мені дітей, так я ще повинен займатись і навчанням батьків?!». Однак якщо підійти до цього питання ґрунтовно, виявиться, що плюсів тут набагато більше, ніж мінусів, і всі ваші витрати згодом окупляться з лишком: якщо ви припускаєте подбати про їхню компетентність вчасно.

Кого, чому і як можна навчати?
У кожній школі та кожному класі виділяється частина батьків, які дуже серйозно ставляться до навчання й виховання своїх дітей. Як правило, це непрацюючі мами та найближчі родичі, цілком сконцентровані на розвитку дитини.
Навчання батьків доцільно починати з того моменту, коли, поступаючи в перший клас, дитина переходить визначений соціальний рубіж, і дорослі повні рішучості дати їй гідну освіту: у них з'являється багато запитань із приводу виконання домашніх завдань, і вони дуже доброзичливо ставляться до школи. Не упустіть цей момент!
Яких практичних навичок не вистачає сучасним батькам?
Насамперед, це навички допомоги дитині при освоєнні освітніх програм; освоєння навичок ефективного спілкування з дитиною; використання правових знань у галузі освіти (державні освітні стандарти, правила прийому до шкіл і ВНЗ, форми участі батьківської громадськості в життєдіяльності освітньої установи тощо).
Таким чином, у навчанні батьків виділяються три напрями:
• Навчання батька як вихователя.
• Навчання батька як учителя своєї дитини.
• Навчання батька як союзника, партнера, співуправлінця.
Дуже важливим при наданні підтримки родині може виявитися й узгодження дій батьків і педагогів. Добре було б, щоби кожної години свого часу дитина знаходилась у зоні чиєїсь відповідальності. Можливо, доведеться істотно відкоригувати розклад позакласних заходів або звернутись по допомогу до інших батьків. Відомі випадки, коли батьки допомагали вчителю на «продльонці», займаючись і зі своїми, і з чужими дітьми, регулювали в такий спосіб взаємини між учнями. Усі ці зусилля ніколи не будуть даремними, тому що навіть одна «проблемна» дитина може істотно вплинути на розвиток багатьох інших дітей школи.
Будь-яка спільна діяльність починається з короткочасних контактів. Якщо ці контакти приносять сторонам обопільне задоволення, то можна говорити про те, як організовувати більш широкомасштабну спільну роботу, що допоможе батькам піклуватись не тільки про інтереси своєї дитини, а й про розвиток всієї освітньої установи в цілому.

Предмети: Виховна робота