Характерними рисами розвитку сучасного українського суспільства є різноманітні трансформації в соціальних, політичних, економічних сферах життя і, як наслідок, зміна наукових парадигм досліджень, динаміка інтелектуальних та міжособистісних зв’язків, зростання життєтворчості особистості тощо. Інтенсивніше розгортаються процеси інтеграції та диференціації у сфері психологічного знання, з’являються нові галузі психології, розробляються і впроваджуються в навчальну діяльність нові концепції професійного становлення майбутнього спеціаліста. Одним із новітніх напрямів психологічних досліджень у сучасному науковому просторі є психологія тілесності.
Новостворена галузь психології перебуває на стадії створення власної теоретичної концепції і відповідної до неї експериментальної бази дослідження (В. Ніколаєва, В. Нікітін, Т. Титаренко, П. Тищенко, А. Тхостов, Є. Язвінська), хоча фундамент для цього напряму закладений уже давно в історії психології у формі взаємовідносин психічного і фізіологічного, душі і тіла, психічних і фізичних процесів. З’ясування характеру взаємовпливів «фізичної» і «психічної» субстанцій людини розв’язується сучасними психологами таким чином: «Безперечно, психічне не повинно розглядатись окремо від фізіологічного, але воно (психічне) відмінне від нервової діяльності. Мова має йти про психофізичну єдність, в якій і психічне, і фізичне зберігають свої специфічні якості, в якій поєднуються органічно-функціональна залежність психіки від мозку, від нервової системи й вихід психіки за межі внутрішньо-органічних відносин завдяки її зв’язку з об’єктом, із зовнішнім світом, що існує незалежно від неї і який вона відображає. Тілесна функція не є простою відповіддю на психічну діяльність, на взаємодію суб’єкта з об’єктом. Вона сама є єдністю психічного й фізіологічного».

Предмети: Психологія