Анотація
до уроку алгебри у 9 класі
"МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ПРИКЛАДНИХ ЗАДАЧ"
Актуальність обраної теми уроку обумовлена необхідністю у прикладній спрямованості змісту курсу «математика», адже існує необхідність так організовувати вивчення математики, шляхом впровадження компетентісного підходу, щоб навчання було корисним і водночас захоплюючим та цікавим. А це можливо шляхом подолання надмірної абстракції, через розкриття ролі математики в пізнанні навколишнього світу, через інтеграцію з іншими шкільними предметами та формуванням у такий спосіб цілісного, гармонійного світосприйняття дитини.
Прикладне спрямування включає вміння учнів засобами математики досліджувати реальні явища, складати математичні моделі задач та співставляти знайдені результати з реальними.
Практичне спрямування шкільного курсу математики передбачає формування в учнів умінь використовувати здобуті знання під час вивчення як самої математики, так і інших дисциплін.
Політехнічне спрямування передбачає використання математичних знань для пояснення виробничих циклів, процесів обслуговування та керування, полегшення вивчення інших предметів (фізики, хімії, креслення, трудового навчання тощо).
Одним з основних засобів, застосування якого створює хороші умови для досягнення прикладної спрямованості навчання математиці, є прикладні завдання. Незалежно від того, який життєвий шлях і професію виберуть учні надалі, досвід вирішення «життєвих» завдань, поза сумнівом, стане в нагоді їм в житті і допоможе адаптуватися до змін, що відбуваються в суспільстві.
Організована таким чином робота допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, привчати до самостійної дослідницької діяльності, забезпечувати розвиток здібностей до технічної творчості, здійснювати профорієнтаційну роботу.
Прикладні завдання доцільно використовувати в процесі навчання для досягнення таких дидактичних цілей як:
• мотивація введення нових математичних понять і методів;
• ілюстрація учбового матеріалу;
• закріплення і поглиблення знань по предмету;
• формування практичних умінь і навиків;
• демонстрація міжпредметних зв'язків.
А міжпредметні зв’язки – це не тільки «мости» між навчальними предметами, але і засіб побудови цілісної системи навчання на основі спільного змісту знань і методів наукового пізнання.