Люди на нашій планеті розмовляють понад 7000 мовами, тоді коли у Європі існує близько 230. Звичайно, володіти такою кількістю мов просто-напросто неможливо. Але мінімальне володіння хоча б однією іноземною мовою є обов’язковим для представника прогресивної молоді.
Велика кількість українських випускників націлені на навчання за кордоном, найчастіше у країнах Європи. Але якою мовою спілкуються сучасні мешканці західних країн? Європу можна умовно розділити на країни романської та германської споріднених мовних груп, які відносяться до індоєвропейської мовної родини. Але вони мають відмінності, які потрібно враховувати при виборі мови для вивчення.
Безумовним лідером серед мов є англійська. Важко знайти хоча б один учбовий заклад, де не викладалась би ця мова. І хоча близько 70 % слів англійської мови мають французьке походження, вона відноситься до германської групи, яка почала своє формування з діалектів скандинавських племен. Мови цієї групи можна назвати «північними», та прирівняти до сурового клімату, притаманному Скандинавії. Ці мови важко назвати співучими, їм притаманна деяка твердість, яка і надає цим мовам відтінок грубості. Морфологічними особливостями германських мов є поділ дієслів на слабку та сильну сторони та два типи відмін прикметників. До германської мовної групи також входять: німецька, шведська, нідерландська та норвезька мови.[1]
За останні 300 років германські мови досягли міжнародного поширення і в наш час є державними більш ніж в 70 країнах, зокрема нідерландська — у п'яти, німецька — в шести, а англійська — у п'ятдесяти чотирьох країнах.[1]
Але мови романської групи не відстають за своїм поширенням на території Європи. Романські мови як державні чи офіційні вживають 66 країн (у тому числі французьку — 30 країн, іспанську — 23 країни, португальську — 8, італійську — 4, румунську — 2 країни). А загалом мовців у світі близько 1 млрд.[2]
Однією з найочевидніших відмінних рис цих двох груп є наголос. Якщо у романських мов він є «вільним» та « рухомим», то у германських мовах він найчастіше зафіксований на першому (кореневому) складі.[2]
На відміну від доволі грубого звучання германських мов, так як в області їхньої фонетики по іншому відображують звучання голосних і приголосних, тоді як романські мови мають мелодійну та приємну для слуху фонетичну структуру через спрощення вимови приголосних звуків.
Германські та романські мови мають одне спільне походження, відносяться до однієї мовної родини та мають багато спільного зі своїм предком – латиною.[3] Саме з народної латини було запозичена найбільша кількість слів для обох мовних груп. Але одне і теж слово латинської мови могло трансформуватися у два зовсім різних по звучанню слова.
Наприклад: слово «ніс» на латині «nasus» (назус) на французькій мові звучить як «le nez» (не), а на німецькій «Die Nase» (назе). Чудово видно, як пом’якшилась вимова слова французькою порівнюючи з латинським оригіналом.
Вивчення іноземних мов розширює кордони для наших дій, відкриває нам нові простори та дає можливість для подальшого руху. Я вважаю, що це мистецтво, яке повинна опанувати кожна людина задля свого власного розвитку. І не важливо, на якій мові розмовляє людина - на німецькій та англійській, чи на іспанській та французькій, головне – про що вона говорить і задля чого використовує мову - для прогресу чи навпаки.
1) Вікіпедія – (електронний ресурс – режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81...)
2) Вікіпедія – (електронний ресурс – режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C...)
3) StudFiles – (електронний ресурс – режим доступу: https://studfiles.net/preview/5114775/page:33/ )