Освіта є індикатором розвитку цивілізації. Питання її змісту, якості та модернізації входять до першочергових проблем суспільства. Стрімкість техногенного поступу людства, поглиблення його перетворюючого впливу на всі аспекти людської життєдіяльності та відповідне оновлення освітніх завдань спонукають педагогічну громаду до створення сучасного освітнього середовища, орієнтованого на інтереси особистості та адекватного тенденціям суспільного розвитку. Українська школа, як і все суспільство, знаходиться на зламі двох епох: індустріальної, з її стандартизацією, регламентацією, інструктивністю – живи, роби, думай – за зразком, та інформаційної, основу якої складає творча праця, креативна думка, індивідуальне сприйняття суспільної практики.