Тема. Моя рідна школа.
Мета. Створити святковий мікроклімат в класі для знайомства дітей, формувати поняття учнів про Батьківщину як спільний дім українського народу, розширювати знання про рідний край. Розвивати почуття людяності, патріотизму. Виховувати любов до людей, до України.
Обладнання. Карта України, Державний Герб, Прапор, Гімн України, презентація «Краєвиди мого краю», віночок із різнокольорових паперових квітів, фігурки українця та україночки, хмаринки, сонечко.
Хід уроку
І. Привітання
(Учитель вивішує дату на хмаринках на дошці біля сонечка ).
Ранок розпочавсь цікаво,
Світить сонечко ласкаво,
В календарик заглядає
І від посмішки аж сяє.
Знає сонце гомінливе –
День сьогодні особливий!
- Дітки, чим сьогоднішній день особливий?
ІІ. Знайомство.
1. Вступне слово учителя.
- Я від щирого серця вітаю вас з цим особливим святковим днем
Ви прийшли нині в перший клас.
Вчитись будете і радіти,
І рости кожен день і час.
Школа двері свої відкрила
І запрошує вчитись вас.
Бо знання – то велика сила!
Тож навчайтеся!
В добрий час!
- Друзі, сьогодні ви робите свій перший крок у шкільне життя! Віднині ви – учні Дружнянської школи. Попереду на вас чекають багато захопливих і цікавих зустрічей з різними науками, ви відкриватимете для себе великий світ знань. А ще ви знайдете у школі нових друзів, навчитесь товаришувати і допомагати одне одному.
Тож я щиро вітаю усіх вас із цим чудовим святом – вашим першим днем у школі. Нехай він запам’ятається вам на довгі роки.
Подорож до Палацу Наук.
- Діти, а чи любите ви подорожувати? Зараз ми з вами вирушимо у подорож до казкового Палацу Наук, що знаходиться у Країні Знань. Той, хто знайде цей палац, стане його господарем і відкриє скарбницю знань. А дорогу нам підкаже чарівний клубочок. Ось він. Але, щоб він допоміг нам, треба його оживити – промовити таке заклинання:
Ти, клубочку наш, котися
І до нас знов повернися.
Обійди увесь цей клас,
Познайомся з кожним з нас.
(Першокласники повторюють заклинання. Учитель називає своє ім’я, по батькові, передає клубочок дітям. Учні по черзі беруть клубок, називають своє ім’я і, відмотавши трохи ниток, передають одне одному. Таким чином нитки від клубка виявляються протягнутими між усіма учнями класу).
-Давайте подивимось, яка у нас вийшла стежина. Яка вона звивиста, мабуть, нелегко буде нам іти нею. Проте, ми ж усі – друзі, а з друзями будь-які труднощі не страшні.
- Чи готові ви до подорожі? (Так!)
- Тоді в путь!
Котись, клубочку, веселіше,
Шукай пригоди цікавіші.
- А от на чому ми вирушаємо у подорож, ви дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадку:
Залізні будиночки
Тримаються за ручки.
Один із них, з трубою,
Всі тягне за собою (потяг).

Правильно, це потяг (учні звуками імітують рух потяга).
- Увага! Попереду перша зупинка, хтось нас зустрічає і пропонує своє завдання. Так, це кіт Леопольд.
(Учитель читає віршик, послідовно прикріплюючи до дошки зайців. Першокласники рахують зайців, називаючи необхідні цифри).
Якось зайчик вздовж рівнин
Біг, і був цей звір... (один)
Тут зайчиха пробігала,
З нею вже... (два) зайці стало.
Раптом мчить іще зайчатко –
Відтепер їх... (три), малята.
Мчить іще одне щосили,
І тепер зайчат... (чотири).
Ще одне біжить гулять:
Стало зайчиків вже...(п’ять).
Приєдналось до зайчат
Ще одне – вже... (шість) малят.
Ось зайча принесло всім
По морквинці – тож їх... (сім).
Ще одне прибігло з лісу,
І зайчаток тепер... (вісім).
Ще одне прийшло з малят –
Стало...(дев’ять) зайченят.
А найменше скаче в присядь:
«Нас в родині рівно... (десять)!»
- Отже, скільки ми нарахували зайчиків? (Відповідають: «Десять».)
- Молодці, коту Леопольду дуже сподобалась зустріч з вами, ми повинні проститися з ним, а наш клубочок покотився далі. Подорож триває. А тепер ми оберемо такий вид транспорту:

Не птах він,
А має і крила, і хвіст,
Пробігся –
І всіх нас до неба поніс.
Не голка,
А хмару зустрічну прошив
І нитку білясту
Позаду лишив.
- Що це? (літак).
- Ну що ж, полетіли? От наш літачок піднімається все вище та вище, летить і здійснює посадку на Загадковій Галявині. Тут живе дуже розумна пташка – Сова. Щоб перейти галявину і потрапити до казкового Палацу Наук, треба відгадати загадки тітоньки Сови.
У нашої бабусі
Сидить звір у кожусі.
Біля пічки гріється,
Без водички миється (кіт).

Не балакає, не співає,
А коли хто йде,
То господаря сповіщає (собака).

Взимку ляже спати
Дядько волохатий.
Лиш тоді устане,
Як весна настане (ведмідь).

Із колючками клубок
Закотився під дубок.
Якби не колючки,
Я би взяв на ручки(Їжачок).
- Дуже добре, ви відгадали всі загадки розумної Сови. А скажіть, про кого вони були? (Про тварин).
- І от наша подорож добігає кінця. Ми подолали всі перешкоди на своєму шляху і нарешті дісталися казкового Палацу. (Учитель відкриває малюнок із зображенням Палацу).
- Але погляньте, друзі, який він сумний. Це тому, що його віконечка порожні. Хто лише в ньому є? (Вчителька).
- Я хочу бути з вами. Давайте розвеселімо Палац. Візміть кожен своє фото і наклейте його у віконечко.
- Погляньте, як він змінився, став веселішим. Тепер ви – його господарі, і для вас відкрита чарівна скарбниця знань. Цей Палац Наук і є наша рідна школа, в якої ви будете навчатись, виховуватись. А тепер, щоб розпочати навчальний рік, давайте візьмемо маленькі дзвіночки, і нехай пролунає у нашому класі перший дзвоник. (Діти беруть дзвоники і разом дають перший дзвоник).
- Діти, подивіться один на одного, посміхніться. Чим ми схожі? Чим відрізняємось?
— Ми всі різні – маємо різний колір очей, волосся, різний зріст, голос. Але тепер у нас буде багато спільного. Нас об’єднала наша школа, наш клас, ми будемо вчитися, співати, танцювати, веселитися. Тепер ми одна родина, один колектив. Цей чарівний замок буде символізувати міцну дружбу нашого класу. Від сьогодні він буде з нами, щоб нагадувати про те, що наша дружба міцна й непорушна, всі ми житимемо у мирі й злагоді. Саме в цю хвилину народилася наша сім’я.
- Діти, а що таке сім’я?
-Де вона може проживати? (Учитель вивішує на дошку карту України.)
— Ось погляньте на карту України – це карта нашої Батьківщини. Це Герб нашої держави, це наш жовто – синій Прапор. У кожному куточку України – живуть родини, батьки і діти, бабусі і дідусі у місті чи в селі, але всі ми живемо в одній державі – в Україні, яка є для всіх нас єдиною. Україна – це наш рідний батьківський край, і ми несемо в собі його культуру, звичаї, традиції, його пісні і вірші, вбираємо в свою душу рідні серцю краєвиди.
Ми повинні берегти і примножувати красу нашого краю. А які ви вірші знаєте про Батьківщину?(Учні розповідають вірші.)
1.У всьому світі – кожен знає –
Батьківщина лиш одна є.
І в нас вона одна – єдина.
Це наша славна Україна.

2.Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Звешся веселково Україною,
Нене зачарована моя.

3.Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!

4.Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна!
— Діти, ми живемо на своїй рідній землі, яка зветься Україна, а ми з вами – українці. Погляньте на край вашої парти і ви побачите фігурки українця (хлопчики) та україночки (дівчатка), візьміть кольорові олівці і розфарбуйте їх.
(Діти працюють під мелодію українських пісень, за бажанням підспівують. З допомогою вчителя розміщують фігурки на дошці у вигляді хороводу навколо карти України).
— А зараз я прочитаю вірш з пропущеними словами, а ви спробуйте їх відгадати і хором назвати. (Батьки допомагають)
На землі великій є одна країна:
Гарна й неповторна, мила …(Україна).
І живуть тут люди добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, ще й …(талановиті).
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають і вірші … (складають).
Щоб жила й раділа кожна родина,
Щоб була щаслива наша …(Батьківщина)!
— А тепер усі встаньте і візьміться за руки, щоб утворилося коло. Віднині, діти, ми одна дружна сім’я. Тому жити треба у мирі й злагоді, заступатися одне за одного, дружити, ділити з усіма радість і смуток, щоб наше шкільне життя було цікаве і змістовне, насичене хорошими вчинками і цікавими подіями.(Діти стають у коло і беруться за руки. Говорять слова за вчителем.)
Ми усі – одна сім’я,
Неповторні – ти і я!
Будемо усі дружити,
В злагоді і мирі жити.
Бо життя – це диво – казка!
В ньому є любов і ласка!
Ми прийшли у світ, щоб жити
Й на Землі добро творити!
(Під музику діти водять танок і повторюють ці слова).
- Діти, тепер, ви справжні учні, я ще раз поздоровляю вас з цим святом і урочисто вручаю кожному «Посвідчення школяра».
- Ось тепер справжнім учням я повинна сказати слідуюче.
Школа відтепер для вас другий дім. Тут ви будете проводити багато свого часу: писати, читати, малювати, грати. Вдома для вас батьки найдорожчі та най близькі люди, яких ви повинні поважати та слухатись, а в школі – учителя, вашого порадника та дорослого товариша. Не випадкого ви потрапили до Палацу Наук, де на вас чекала я. Разом будемо йти все далі і далі за знаннями. Ми з вами стали великою родиною. В школі, як і дома треба допомагати один одному, жити в злагоді, добрі. Не соромитися своїх невдач, помилок, адже нас багато і разом ми подолаємо будь-які перешкоди та труднощі. Обов’язково з усіма вітайтеся, не соромтеся дякувати. Хай вас помічають тільки за добрими справами і вчинками.
На цьому наш урок добігає кінця. Дякую всім за роботу!

Класи: 1 клас

Предмети: Інші предмети