Досвід викладання історичного краєзнавства засвідчує, що цей курс став важливим засобом підвищення якості занять не тільки з історії, а й географії, природознавства, етнографії.

Краєзнавча робота дає найбільший педагогічний ефект тоді, коли вчитель не обмежується передачею готових відомостей, а організовує учнів на самостійний пошук краєзнавчих знань, заохочуючи застосування ними цих знань під час вивчення курсу вітчизняної історії. Цим забезпечуються широкі можливості для самостійної діяльності учнів, пошуку, дослідження і навіть відкриття.
Шкільними програмами з історії України передбачено вивчення історії рідного краю. Місцевий матеріал став невід’ємною частиною під час вивчення вітчизняної історії.
Історичне краєзнавство – це не самостійний предмет шкільного вивчення, а принцип навчання й виховання на місцевому матеріалі. Краєзнавство стало важливим засобом підвищення якості занять, воно сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, вихованню моральності. Основні особливості шкільного краєзнавства на сучасному етапі – висока ідейність, суспільно-корисна спрямованість, його пошуково-дослідницький характер.
Залучення краєзнавчого матеріалу на уроках історії служить вирішенню загальних завдань навчання і виховання учнів, що стоять перед школою на сучасному етапі. Без краєзнавчої роботи не можна поставити по-справжньому викладання історії. Програмні питання, за якими вивчався не тільки матеріал підручника, але й дійсність, що безпосередньо оточує учнів, засвоюються значно міцніше.
Курс історії дозволяє систематично знайомити учнів з трудовими подвигами земляків. Не можна не погодитися з думкою А. І. Стражева про те, що знання свого краю, його минулого й сучасного нам необхідно для безпосередньої трудової участі в його перетворенні.
Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це пробуджує у школярів глибокий інтерес до історії краю, країни, викликає тягу до знань.
Велике значення краєзнавчої роботи полягає у вихованні патріотизму. Місцевий матеріал дуже важливий при встановленні зв’язку історичного минулого з сучасністю, у процесі пізнання проблем суспільних відносин, у розкритті понять про народ, про спосіб життя, у вивченні науки, техніки, економіки, культури. Краєзнавство створює сприятливі умови для застосування у навчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.
Краєзнавчий матеріал володіє поліфункціональністю, поєднуючи у собі навчальні, виховні та розвивальні функції. Краєзнавча робота педагогічно дуже багатогранна. Водночас вона може мати дослідницький і прикладний, суспільно-корисний та освітньо-виховний характер. Краєзнавство, багатогранне за своїм змістом, оскільки у ньому поєднуються історія, географія, природа та етнографія,, фольклор і топонімія та ін.
Труднощі пов’язані перш за все з тим, що майже в усіх областях, краях дотепер не видані посібники для вчителів з історії краю та мето¬дики використання місцевого ма¬теріалу на уроках історії. У ряді місць відсутні краєзнавчі навчальні посібники для учнів. Природно, що за цих умов якість збору місцевого матеріалу, його відбір, систематизація й методика використання у навчально-виховній роботі цілком залежать від вчителя.
Для навчально-виховної мети слід відбирати такі факти з місцевої іс¬торії, які в науковому плані до¬стовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей роз¬витку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значен¬ня, є типовими для краю, відобра¬жають умови його розвитку, що іс¬торично склалися, впливають не тільки на свідомість, але й на відчут¬тя учнів, пробуджують у них інтерес і любов до історії краю і країни.
Особливо важливе виховне значен¬ня має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці. Необхідно також збирати матеріал, який показує міжнародні зв'язки краю.
Велике пізнавальне і виховне значення має матеріал, що розкриває перспективи розвитку краю, міста, сіла. Тут важливо підібрати факти, цифри, ілюструючи минуле, сьогодення і майбутнє краю.
Важливим є встановлення синхронності подій з історії України з історією краю. Для цього учні самостійно складають синхроністичну таблицю.

Історія України Століття, роки Історія краю

Доцільно пропонувати спеціальні завдання на порівняння рівня розввитку окремих галузей народного господарства краю, добробуту трудящих, розвитку краєзнавчих об’єктів та ін.
Краєзнавчий підхід у вивченні історії буде педагогічно ефективним за умов:
1) відповідності краєзнавчого матеріалу загальним методологічним задачам курсу вітчизняної історії;
2) наукової достовірності та глибокої ідейності;
3) урахування умов розвитку краю, що історично склалися, його специфіки;
4) взаємозв'язку місцевого та загальноісторичного матеріалу;
5) систематичності й планомірності у використанні;
6) наочності;
7) безпосередньої участі школярів під керівництвом учителя у зборі та вивченні краєзнавчого матеріалу із застосуванням дослідницького методу;
8) зв'язку навчальної та позакласної історико-краєзнавчої роботи;
9) уміння вчителя застосовувати різноманітні, найбільш опти¬мальні прийоми і методи вико¬ристання місцевого матеріалу на уроках історії та в позакласній роботі з учнями.
Краєзнавчий матеріал має ефект у навчально-виховному процесі тоді, коли він:
- є не тільки засобом ілюстрації й конкретизації загальноісторичних подій та явищ, але й джерелом отримання нових знань, розширення наукового кругозору учнів;
- зручний для порівняння, зіставлення із загальнодержавним;
- тісно пов’язаний із загальноісторичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.
Краєзнавчий матеріал дозволяє будувати пояснення методом індукції і дедукції, тобто йдучи від особистого до загального, коли на місцевому, знайомому учням матеріалі розкривається зміст наукових положень, і, навпаки, — від загального переходити до розгляду особистого, місцевого. Виходячи зі змісту та значущості краєзнавчого матеріалу, вчитель вибирає час його викладу. На сьогодні дедуктивний метод викладу краєзнавчого матеріалу на уроках переважає.
Можна охарактеризувати основні види краєзнавчого матеріалу, що відповідає шкільній програмі та має важливе освітнє й виховне значення.
Виховне значення має матеріал про участь місцевого населення у селянських повстаннях, революційному русі, в історичних подіях, пов’язаних із боротьбою за незалежність країни, а також у перетвореннях краю і країни.
Для навчальної мети я також відбираю краєзнавчий матеріал, що розкриває важливе господарське, економічне й культурне значення краю у масштабі держави, описує умови розвитку краю, що історично склалися, специфічні особливості його природного, економічного та культурного розвитку.
Вивчення історії держави завжди здійснюється із залученням краєзнавчого матеріалу, проте історія краю вивчається, базуючись на знаннях історії всієї країни. Зв’язок історії країни та краю встановлюється, перш за все, через події, які мають загальнодержавне значення. Вищевказані зв’язки, з одного боку, спираються на єдине тематичне планування матеріалу історії країни і краю, передбачене програмою, а з іншого, — на визначену мету педагогічного процесу, включаючи різні методичні варіанти поєднання матеріалів історії краю і країни. Зупинімося на деяких шляхах встановлення зв'язку змісту місцевого матеріалу з курсом історії країни.
Зокрема, йдеться про формування цілісних знань з питань, загальних для історії та краю. Як практичну роботу учням можна доручити скласти план теми, що вивчається.
Вказані вище шляхи встановлення зв’язку між історичним і місцевим матеріалом не можна вважати уні¬версальними, їх вибір визначається змістом навчального матеріалу освітньою та виховною метою уроку, що залежить від досвіду вчителя, вмінь та навичок учнів. Зв’язок між історією країни і краю здійснюється тоді, коли вона логічно необхідна й педагогічно доцільна.
Збір матеріалу з місцевої історії, його класифікація, обробка, систематизація й експонування в шкільному музеї ставлять на меті використання його на уроках та в позакласній роботі з учнями. Зібраний матеріал більше і краще можна використати, якщо він докладно й добре вивчений, методично оброблений. Тому використанню матеріалу завжди передує ретельна робота щодо його вивчення й виявлення всього цінного і необхідного у навчально-виховному процесі.
Місцевий матеріал, з одного боку, — засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншого, — частина системи знань з вітчизняної історії. Практика засвічує, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а, навпаки, значно полегшує засвоєння курсу історії, робить знання учнів більш міцними і глибокими.
Обсяг краєзнавчого матеріалу у навчальному процесі залежить від значення місцевих історичних пам’ятників і подій в історії країни, від умов розвитку краю. Перш ніж використовувати краєзнавчий матеріал у навчальному процесі, необхідно визначити його місце, зв'язок і співвідношення із загальноісторичним матеріалом.
Залежно від змісту краєзнавчого матеріалу, його значення для історії країни і краю, мети уроку, краєзнавчий матеріал може бути вивчений до проходження теми, на початку вивчення, в середині та наприкінці. Використовувати матеріал можна по-різному: під час викладу вчителя, у повідомленні або доповіді учня, на лекції, бесіді, на екскурсії чи і семінарському занятті, під час роботи з книгою, картою, музейним експонатом та ін.
Для успішного розв’язання навчальних завдань вчителеві необхідно простежити з одного боку відображення в історії краю загальноісторичних процесів, закономірностей, а крім того, внутрішні зв’язки між подіями та явищами місцевої історії.
Найважчими видами краєзнавчої роботи в умовах сучасної школи є відбір, наукова оцінка, систематизація й методична обробка даного матеріалу.

Предмети: Історія