Драма “Украдене щастя” І. Франка належить до вершинних творів української класичної драматургії. Вона має значну сценічну історію, її зміст глибоко проаналізували українські літературо- і театрознавці, вона ж стала предметом пильного вивчення для українських текстологів.
У п'єсі “Украдене щастя” І. Франко прагне вивести зображення побуту на
інший рівень: драма людських стосунків розгортається не у святковому
антуражі вечорниць або колядування, а в декораціях буденного життя,
етнографічно-побутовий матеріал, органічно інтегрований у художню тканину твору, не відволікає, а, навпаки, кожним своїм елементом сприяє розкриттю драматичного конфлікту.