Так далеко, далеко
Відійшли дні ясної розради
Сніжно - білі лелеки
Та блакитні легенди позаду...
Ах, для чого було, о, навіщо
Вирушати з дитячого раю
У провалля зловіщі,
У дорослі дороги безкраї?
Заберіте мене, заберіте,
Журавлі із дитячої казки,
До блакитного світу,
До забутої щирої ласки.

Олесь Бердник – народився в 1926 помер у 2003 році.
Відомий український письменник, поет, мислитель, правозахисник, громадський діяч, художник, фотограф.
У 60-тих роках письменник був культовою постаттю української фантастичної літератури.
Автор понад 50 романів, повістей, есе, поетичних збірок.
"Поза часом і простором" - тільки так, не інакше! Людська думка прагне розірвати пута часу і простору, стати понад законами косної матерії. Саме з понадсвітового прискорення думки і уяви складається творчість Бердника.
Зустріч з творами Олеся Бердника - це радісна й щемлива зустріч-впізнавання. Творчість його надзвичайно багата на змістовні й образні зразки філософських концепцій, що мали місце в історії людства. Феєричне й неймовірне поєднання ведичних, античних й загалом давньосхідних мотивів. Любов і Свобода - ось її лейтмотив.
Людина, якою вона постає в Олеся Бердника, - істота не природна, а космічна, хоч би як дивно виглядало таке протиставлення. Її еволюційно сформована тілесність, це те єдине, що в неї від власне природи. І хоч тілесність є обов’язковою, однак не вона визначає людину. Людина постає як жива модель Усесвіту.
Є книги, які відтворюють дух часу. Вони становлять історичну спадщину людства. Є книги, які концентрують культурні змісти, належні якомусь народу. Вони є вмістом національної скарбниці. Є книги, що поєднують те й інше. Такі ми називаємо шедеврами, культурними подіями. А є й ті, що поєднують все часове загальнолюдське з концентровано національним. Вони, архетипові книги-міфи. Ними тримається людство.
Є твори, що пробуджують думку і очищують душу. Є твори, що надихають і наповнюють смислами. Усе це стосується і творчого слова Олеся Бердника. Однак воно - більше. Його слово серед тих, якими творяться світи Це твори, більші за авторів і епоху, більші за надбання окремого народу й часу. Це твори, що перебувають на межі і виводять за неї. Вони не лише про найважливіше і засадниче для людського буття і буття космічного, земного й трансцендентного - про сенс життя і любов, і честь, і свободу. Вони створюють цей сенс. А разом з ним - і світ. Це - твори-архетипи, зустріч з якими - це зустріч з найпотаємнішим і найглибиннішим у самому собі. Життя і смерть, любов і свобода - ось чотири кити архетипового мистецтва.
А якими ж сенсами було сповнене мистецтво Олеся Бердника?

Класи: Середня школа

Предмети: Українська література