У статті висвітлюється про те, що особливе значення набуває проблема складного дефекту зору, при якому зорові порушення ускладнюють формування мови.Недостатність словарного запасу, нерозуміння значення деяких слів, роблять розповіді дітей інформативно бідними, їм важко будувати послідовну, логічну розповідь через зниження кількості конкретної інформації. Усна мова дітей з порушеннями зору часто буває уривчаста, непослідовна. Тому, взаємозв'язок тифлопедаголога та логопеда у спільній роботі дозволяє подолати затримку в мовному та зоровому розвитку і досягти рівня норми. Головною метою є проведення корекційно-розвивальних занять з розвитку зорового сприйняття, просторового та суспільно-побутового орієнтування, виправлення недоліків мовленнєвого розвитку. Ці заняття повинні диференціюватися з урахуванням стану зорової функції, рівня розвитку мови дітей, способів їх сприйняття і індивідуальних особливостей. Слід зазначити, що в цілому мова сліпих та слабозорих дітей при вчасному втручанні та правильному формуючому впливі з боку батьків, педагогів та спеціалістів розвивається до нормального рівня і служить потужним засобом компенсації, істотно розширюючи можливості сліпих та слабозорих дітей у всіх видах діяльності, у тому числі і в трудовій.

Предмети: Корекційна освіта