У статті висвітлюється про те, що особливе значення набуває проблема складного дефекту зору, при якому зорові порушення ускладнюють формування мови.Недостатність словарного запасу, нерозуміння значення деяких слів, роблять розповіді дітей інформативно бідними, їм важко будувати послідовну, логічну розповідь через зниження кількості конкретної інформації. Усна мова дітей з порушеннями зору часто буває уривчаста, непослідовна. Тому, взаємозв'язок тифлопедаголога та логопеда у спільній роботі дозволяє подолати затримку в мовному та зоровому розвитку і досягти рівня норми.

Предмети: Корекційна освіта