Своєрідність сучасного розвитку України характеризується відродженням коренів національної минувшини: державних традицій, духовності. Адже «без коріння гине все живе».
Корінь людського зростання – у пам'яті, у духовній культурі, у національній гордості. Вони як сполучна ланка не дозволяє, щоб молода людина відлучилася від своєї землі.
Дитинство – особливий період людського життя. Саме на цьому етапі людина визначає власні життєві орієнтири, розробляє позицію і плани.
Цієї відповідальної пори дитина потребує підтримки і уваги суспільства, яке зобов’язане забезпечити молодим громадянам у мови й можливості для повноти самореалізації здібностей кожного, для досягнення своїх життєвих цілей.
Проблема виховання громадянина постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Адже стабільність і могутність суспільства залежать від свідомості її громадян. А добробут і щастя народу гарантує держава. Безперечно, що актуальність проблеми зростає тоді, коли держава стає на шлях розвитку і творення.
Є прямий зв’язок між державою і людиною. Подальший розвиток держави немислимий без людини. Нову державу як захисника соціальних інтересів громадян можуть створити нові громадяни.
Відтак, розбудова сучасної системи громадянської освіти набуває надзвичайної актуальності, і зумовлена такими реаліями політичного життя України:
- спонтанністю, неузгодженістю та безсистемністю зусиль, спрямованих на демократизацію суспільного життя;
- низьким рівнем суспільного прийняття демократичного ладу та довіри до нього;
- недемократичністю відносин між державою та суспільством, між державою та особистістю.