Щороку навесні, як тільки почне підійматися вище сонечко і своїми яскравими промінчиками зігріє повітря, як тільки з-під землі з’являться перші паростки зеленої травички і зацвіте синій барвінок, відразу теплий весняний вітерець приносить до нас свято, якого немає в жодному календарі, але яке вже давно стало одним із традиційних і найулюбленіших свят у Суботцівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів – це Свято Веселкової Країни, свято радості, усмішок і тепла. Надзвичайно довгожданим є воно для першокласників. Адже саме в цей день їх приймають до лав дитячої організації «Веселкова країна».
У Веселковій Країні загін кожного класу має свою назву, девіз, пісню, емблему, закони життя та символічний колір веселки:
- «Пізнайки» - червоний колір, напрям роботи – «Пізнай світ»;
- «Веселі апельсинчики» - оранжевий колір, напрям роботи – « З гумором у світі легше жити»;
- «Чомусики» - фіолетовий колір, напрям роботи – «Українознавство»;
- «Веселята» - колір синій, естетичне виховання;
- «Барвінчата» - голубий колір, народознавчий напрям;
- «Травинки» - зелений колір, екологічне виховання;
- «Сонечка» - жовтий колір, патріотичне виховання.
Традиційно навесні відбувається урочистий вступ до дитячої організації та творчий звіт усіх загонів Країни Веселкової про свою діяльність протягом року. До речі, щорічно Свято Веселкової країни урізноманітнюється і доповнюється новими цікавинками – сюрпризами: зустрічі з казковими героями, подорожі по станціях «Острів знайомств», «Море талантів», «Казкове сузір’я», змагання, ігри, конкурси, презентації… тощо.

Сценарій Свята Веселкової Країни

1.Сьогодні у цій залі свято,
Ми дуже раді всіх вітати!
І, сподіваємось, що кожен
Для себе щось узяти зможе.

2.Хтось настрій добрий запозичить,
Бо посмішка усім нам личить.
Хтось слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.

3.Увага! Увага! Мерщій всі на свято!
В країну до нас поспішають малята.

4.А зветься вона у нас Веселкова,
Країна прекрасна, країна чудова!

5.Як вільно веселка у небо злітає
І грає всіма кольорами,
Так вільно моя Україна співає,
Йдучи нелегкими стежками.

6.Із дерева роду зростає пагіння.
І лине до сонця, до світла.
Стрічай, Україно, нове покоління,
Що, ніби веселка, розквітло.

7.І йде в твої школи знання здобувати,
Щоб бути розумним у світі,
І світлу державу свою збудувати
У новому тисячолітті.

8.Цим дітям, народженим в вільній державі,
Судилось багато зробити:
Наш прапор підняти у мирі і славі
Й любові зорю засвітити.

9.Стрічай, Україно, чарівне суцвіття
Дітей своїх рідних у школі.
Сміливо веди їх у тисячоліття
У щасті, з любов’ю до волі!

10.Усім, хто присутній сьогодні на святі,
Скажу вам щиро я слова прості:
Здрастуйте, любі друзі —
Школярі, батьки, вчителі.

11.Сьогодні день святковий, особливий,
Який буває тільки раз в житті,
І раді ми, що завітать змогли ви,
На наше свято, гості дорогі.

12.Сміх і музика кличе на свято!
Гостей тут і друзів багато.
Подія щаслива й важлива в малят -
Їх приймуть сьогодні до лав веселят.
13.З чого починається Батьківщина?
З порога батьківської хати,
З пісень отих колискових,
Яких нам співала мати.

14.А кажуть, вона починається
З пісень, що так щиро лунають,
Та з тих рядочків віршованих,
Що діти змалку вивчають.

15.А може вона починається
Із цього маленького свята,
Коли у святковому залі
Приймають тебе в весельчата.

16.Різнобарвна веселка засяє,
А усмішка зігріє вуста
Хай дорогу в майбутнє безкрає
Нам покаже зоря золота.

17.Хай у коло зберуться всі діти,
Рідні діти матусі-землі
Через море, крізь хмари та вітер
Попливуть наших мрій кораблі.

18.І лунатимуть сонячні мрії.
Де не будеш, куди не підеш
Веселкова республіка наша -
Щирий край без кордонів і меж.

Пісня «За веселковим за небокраєм»

А тепер запрошуєм гостинно
До нас на свято гостю дивну.
Хто вона? Впізнали, діти?
Припиніте гомоніти.
Придивіться ви уважно:
Дуже дама ця поважна.
Не вгадали й досі ви?
Ну, тоді підкажем ми:
Гостя наша любить дуже,
Коли в школі діти дружать,
Коли вчаться всі старанно
І не гають марно час,
Коли всі здорові й гарні
Переходять з класу в клас.
Цілий рік за кожним з нас
Вона пильно доглядає
І, як добра чарівниця,
Всім вона допомагає.
Ну, тепер ви здогадались,
Ви впізнали без вагань?
До нас на свято завітала
Мудра Королева Знань!

Королева Знань
Добрий день вам, любі друзі,
Щиро вдячна вам за зустріч.
Безліч шкіл я обійшла,
Та лише у вас знайшла
Таку шану і повагу,
І веселощі, й розваги.
Веселкове – найкращеє свято,
З ним прийшла вас усіх привітати!
Першокласників наших зі святом вітаю,
З веселковим цим днем, що дарує тепло,
І, звичайно, сьогодні усім вам бажаю,
Щоб оцінок хороших у вас більше було.

Королево, послухай, оці ось малята,
Дорослі вже малюки,
Вступити хочуть у весельчата.
Чи можеш їм допомогти?

Королева Знань. У веселоньки згори ви візьміть два кольори,
До вподоби підберіть і себе якось назвіть,
Гарно вчіться, любі діти, будьте чемні і привітні,
І над вами хай чудово сяє щастя веселкове!
І тоді в усіх напевно мрії збудуться у вас,
І Країна веселкова відкриє двері і для вас!

Пісня «Краплю дощика берем»

Знайко. Привіт, друзі! Ви впізнали мене? Я- Знайко! Я прийшов вас зі святом привітати. А дізнався я про це з газет, бо багато читаю та й усі новини знаю! Дорогі діти, вітаю вас із чудовим святом Веселкової країни.
Вільні діти Веселкової країни,
Вчіться наполегливо щодня!
Щоб кувать майбутнє України,
Всім здоров’я треба і знання!
Вчіться гарно і наполегливо здобувайте знання, бо ж усім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а Незнайко у бур’янах лежить.

Незнайко. Я, я не згідний з тобою, я не лежу в бур’янах, я … я… я за розум взявся! Уже вчусь … У першому класі, от. І вже все знаю, от!
Знайко. Незнайку, та всього ніхто в світі не знає, навіть вчені, а ти вже встиг все узнати, коли ж це?
Незнайко. О! Ми вже так довго вчимося, аж набридло! І я вже знаю, звідки дощ, звідки сніг береться, от!
Знайко. То звідки він береться, сніг з дощем?
Незнайко. Звідки, звідки, а ти що не знаєш? З хмари, от звідки!
Знайко. А хмара ж де береться?
Незнайко. А з… А з… з неба, от звідки!
Знайко. А як на небі з’являються хмари?
Незнайко. А заповзли зі сходу, із заходу, і повзуть, куди хочуть. А чого ти все питаєш, сам цього не знаєш? А ще кажеш, що багато читаєш!
Знайко. Я то знаю, але хто питає, той не блудить. Хочу побачити, чи знаєш, цікаво! І бачу, що вчитись тобі ще і вчитись!
Незнайко. А тобі?
Знайко. І мені теж, тільки я хочу вчитись, а ти не дуже!
Незнайко. А що, я лише трохи не знав, точніш забув…
Знайко. Ага! Не знав, не знав, та й забув. Так буває з тими, хто мало читає.
Незнайко. Ні, ти знову не правий. Бачиш, я з книжкою весь час ходжу!?
Знайко. Мало з книжкою ходити, треба її читати! У книжках так багато всього цікавого: і казки, і загадки, і прислів’я, і оповідання… Я от , наприклад, багато загадок знаю! Давай змагатись! Спочатку я буду загадувати загадки, а потім ти, згода?
Незнайко. Згода!
Знайко. Увага! Моя перша загадка. Хто відповідь знає, той руку піднімає. Чорний Іван, дерев’яний каптан, де носа проведе, там помітку кладе. (Олівець)
Незнайко. Утрьох ідуть братці верхом на конячці.(Пальці та ручка)
Знайко. Снігові поля, чорні грачі, хочеш бути мудрим, бери та вчи. (Книжка)
Незнайко. Теж мені загадка! А ну ж бо оцю відгадайте:
Білий кінь по чорному полю
Залиша білий слід за собою,
З кінця в кінець скаче,
Мовчки усім щось каже.(Крейда по дошці)

Знайко. Слухай, друже, а от у мене є загадка така, що її ніколи не розгадають малята. Понад воду стежка, а води не нап’єшся. (Веселка)
Незнайко. Чи і не загадка. Я знаю таку ж саму. Кольорове коромисло через річку повисло.(Веселка)
Знайко. Молодець , Незнайку, цього разу 1:1. Молодці і ви, малята, любі хлопчики й дівчата.
Казка. Вітаю вас, дорослі і малі,
Від всіх казок низенький вам уклін.
Я – казка мудра. Хочу вам сказати,
Що кожен з вас мене повинен знати,
Бо, кажуть, казка вчить на світі жити
Та правду й волю завжди боронити.
Дякую, що ви запросили мене на свято. Сподіваюся, що усі ви любите і знаєте казки. Так? Зараз ми це і перевіримо. Отож, сідайте рівненько, та слухайте гарненько.

У селі у діда й баби
Чорна курочка була,
Щось маленьке і кругленьке
Вона дідові знесла.
Мишка, хоч і не хотіла,
Зачепила і розбила…(Курочка ряба)

До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх,
Зветься плюшевий ведмедик,
Всім відомо… (Вінні – Пух)

Підробив він голосок,
Став малим співати.
Здогадалися вони:
Ні, не наша мати. (Вовк і семеро козенят)

Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому вона сховалась
У корзину? Не призналась… (Маша і ведмідь)

Старенька бабуся у лісі жила.
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Ну, хто б розповів? (Червона шапочка)

Казка. Молодці,діти, не підкачали, всі загадки відгадали.

Книга. О, як багато вас зійшлось
Сьогодні тут малята.
Та бачу місця всім знайшлось,
Хоч, може, тіснувато.
Ось так і в палацах моїх,
Гордячись собою трошки,
Мільйони підданих моїх
Стоять, склавши обложки.
Та підданих моїх пізнать
Ви зможете з одного мигу,
Як тільки я себе назву.
Я – Королева Книга.
Про далекі моря, океани.
Про льоди, що ніколи не тануть…
Малятам дізнатись про це так важливо,
Тому їм без книги ніяк неможливо.

Книга. Я пропоную трішечки позмагатися. Та ні, не силою. Цей раз будемо розумом змагатися! Хто більше прислів’їв знає. Допоможете, діти? Отож, ми будемо починати прислів’я, а ви закінчуйте. Спробуємо?
Хто не робить, (той не їсть).
Книга. Добре вчити того, (то хоче навчатися).
Незнайко. Здобудеш освіту, (побачиш більше світу).
Книга. Хочеш більше знати, (треба більше читати).
Незнайко. Мудрим ніхто не вродився, (а навчився).
Книга. Молодці, не підкачали, всі прислів’я розказали.

Оце так молодці, наші малята.
Прийняти варто їх у веселята.
В Країні Веселковій їх заждались.
Такими б веселятами пишались!

Виступ учнів 1-го класу

А тепер – увага! Юні друзі – першокласники! Перед тим, як прийняти вас до жителів Країни Веселкової, ви повинні проголосити урочисту клятву. Отож, ви готові до прийняття урочистої клятви жителів Країни Веселкової? Тоді слухайте уважно і повторюйте за мною. Згода?

Ми, учні 1-х класів, вступаючи в ряди дитячої учнівської організації «Веселкова Країна», урочисто обіцяємо:
Гарно навчатися!
Гарно трудитися!
Багато читати!
І не лінитися!
Вчителів поважати,
А батьків – любити!
Україну прославляти!
Рідну землю берегти!
Клянемось! Клянемось! Клянемось!

Що ж, дорогі друзі! Бачу, гідна у нас росте заміна! Тож пропоную прийняти учнів 1-х класів до дитячої учнівської організації «Веселкова країна».

(Прийом першокласників у Веселкову Країну)

Пісня «Веселкова»

Вітаємо, любі друзі і даруємо ласкаво
Цілу низку добрих правил.
Вам ці правила прості
Допоможуть у житті.

Ліні ти не потурай,
Лиш прокинувся – вставай.

Квітоньку роса умила,
А тебе - роса і мило.

Всім до школи час іти,
Вчись хвилини берегти.

За поріг ще не ступав,
Перевір, чи все узяв.

В школі, вдома не сміти,
А насмітиш – підбери.

Чепуритися не гріх,
Будь завжди взірцем для всіх.

Старших завжди поважай,
А малят не ображай.

Вчися добре і зразково,
Бо знання – плоди чудові.

Друзів треба шанувати,
Незнайомих – поважати.

Щоб тебе хвалили люди,
Чемним, добрим будь усюди.

Ти маєш добре пам’ятати –
Нудьга і лінь, то донька й мати.

Клас – немов одна сім’я,
В ньому рідні ти і я.

Відомо в нас у школі
Це кожній дитині –
Найкраще живеться

Разом: У Веселковій країні.

Ви – діти первістки у вільної країни,
Ідіть сміливо в веселковий світ.
Вам будувать майбутнє України,
Бажаємо тож вам щасливих літ.

Дитинство веселковими мостами,
Як в казці, швидко – швидко пролетить,
А потім юність росами-стежками.
Всі роки в школі – найсвітліша мить.

Тому у дружбі, в радості зростайте,
Хай сонце щастя світить вам щораз.
Й чудове свято це запам’ятайте,
Зростайте, мудрі діти, в добрий час.

Фінальна пісня «А ми бажаєм вам добра»

Предмети: Позакласні заходи

Класи: Початкова школа