Тема: І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «НАТАЛКА ПОЛТАВКА» — ПЕРШИЙ ТВІР НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ її сценічне життя.
Мета: виявити основні особливості першого драматургічного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; охарактеризувати образ возного, виборного, Терпилихи; опрацювати дію І драми; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно робити висновки, належним чином їх обґрунтовуючи; аналізувати художній твір; виховувати почуття поваги до І. Котляревського, історичного минулого рідного краю, любов до рідного слова, вітчизняної культури.
Обладнання: мультимедійна презентація, підручник, текст твору, аудіозапис пісень Наталки
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань
Які ваші очікування від уроку? Що нового ви хочете дізнатися, що з’ясувати для себе? «Дошка запитань» (Прикріплюють листочки із запитаннями до уроку та очікуваннями)
2. Мозкова атака. Опрацювання питань
Що вам відомо про драму — літературний жанр?
Яким був театр у ХVIII ст.?
Як розподілялася тематика шкільних драм?
У чому полягає актуальність вертепу сьогодні?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
«Метод проектування»
Мету ж нашого уроку, я думаю, ви зможете спроектувати самостійно, давши відповідь на запитання.
• З чим повинні ознайомитися?
• Що повинні розвивати?
• Що маємо виховувати в собі?

Мотивація навчальної діяльності. Епілог

ІV. Основний зміст уроку
«Наталка Полтавка» —
праматір українського народного театру.
І. Карпенко-Карий
Драматичний витвір І. Котляревського —
найкраща оздоба української сцени
Анджело де Губернатіс, італійський учений
1. Вступне слово вчителя
Лунає пісня в аудіозаписі Наталки «Ой я дівчина Полтавка». «Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка кароока чорнобрива дівчина з відрами через плече. Біля неї у шанобливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Удалині — вишневі садки, луки, в’ється річка...»
Це опис одного з барельєфів на пам’ятнику Котляревському в Полтаві. Скульптор М. Позен цією картиною відобразив факт з історії українського театру (вчитель демонструє картину, звертаючи увагу учнів), бо саме такий живопис побачила в 1819 р. публіка на виставці «Наталка Полтавка».
Глядачі були вражені: замість давно обридлих палаців та альтанок вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки.
Тож і ми сьогодні будемо насолоджуватися цим твором мистецтва слова.
Почати розповідь хочу словами І. Карпенка-Карого: “Я сам 33 роки слухав “Наталку”… Багато води утекло в море забуття… тисячі драматургічних п’єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а “Наталку” вивчили напам’ять мало не всі слухачі… В чому сила п’єси, в чому її чаруюча душу краса?” І дає відповідь на своє питання, але давайте разом ми з вами подумаємо і в кінці обговорення самі зможемо відповісти на це питання.

Критичне мислення: Проблемне питання: В чому сила п’єси, в чому її чаруюча душу краса?
3. Робота над твором І. Котляревського «Наталка Полтавка».
3.1. Історія написання, джерела.
П’єса « Наталка Полтавка » – це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого є «праматірʹю українського народного театру».
Вона була написана у 1819 році, але майже два десятиліття не друкувалася і поширювалася серед народу у рукописному вигляді. Найдавніший і найавторитетніший список, що зберігся, 1821 року.
Вперше « Наталка Полтавка » була поставлена 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна.
З цього часу починається сценічне життя безсмертної «української опери на дві дії», як назвав її сам автор.
21 січня 1921 року « Наталка Полтавка » вперше була поставлена у Харківському театрі. Не було дозволу цензурного комітету, але письменник Г.Квітка-Основ’яненка навчив акторів, як перехитрити начальство: заявити старовинну виставу, а потім послатися на хворобу котрогось з акторів і попросити дозволу поставити « Наталку Полтавку ». Так і зробили.
Роль Наталки Полтавки на сценах різних театрів свого часу грали Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Є.Зарницька, О.Ротмірова, О.Петрусенко
Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр?
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.
Якими джерелами скористався письменник для написання твору?
Справжні життєві факти українського суспільства того часу. (Авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх)
• Українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна».
• Українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії ХVІІІ ст.
• Досвід російських драматургів ХVІІІ ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавальщиков).
3.2. Колективна робота
3.3. Тема: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу (ХІХ ст.).
3.4. Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.
3.5. Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.
3.6. Жанр: сам автор визначав свій твір як «малоросійську оперу». Насправді, «Наталка...» має ознаки одразу декількох жанрів драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Музику до цієї п’єси написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною (змішаність елементів) п’єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).
3.6. Особливості твору.
Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважальний характер, то п’єса
І. Котляревського — серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання.
Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», критично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурювання, зверхність багатих над бідними та ін.).
Автор змалював взаємини між простими людьми, використав невичерпні скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.
3.7. Робота у групах (капітани груп витягують завдання для групи)

І група. 3.8. Композиція.
Сюжет носить соціальне спрямування. Адже перешкодою на шляху до одруження Наталки з Петром стає майнова нерівність: спочатку вони не одружились через бідність Петра, і це змусило його піти на заробітки, потім на шляху стає пан возний, який намагається примусити Наталку вийти за нього заміж.
Весь текст п’єси поділяється на великі частини — дії (їх у творі дві), кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергуна яви, пов’язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.
Композиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним героєм твору (Наталка). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.
Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І).
Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність.
Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною озного (ява 9 дії ІІ).
Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».
Таким чином, композиція п’єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кожної дійової особи і її поведінки, хвилює її.
Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, ясні. Наприклад, автор хоче, щоб на сцені було так: «Село над річкою Ворсклою. Упродовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і Терпилихина хата». Ось і все.
А вже режисер-постановник, художник і оформлювачі сцени мають додумати все інше, різні деталі, щоб сцена відповідала реальній картині українського села початку ХІХ ст.
ІІ група. 3.9. Дійові особи твору.
З композиційного погляду важливу роль відіграють добре підібрані пісні: вони допомагають глибше і виразніше розкрити характери дійових осіб, сприяють розгортанню основної сюжетної лінії, розвитку конфлікту.
Розстановка дійових осіб у п’єсі теж стосується композиції твору. В п єсі всього шість дійових осіб. Всі вони поділяються на цілком протилежні групи: позитивні( Наталка , Петро, Терпелива й Микола) і негативні (возний Тетерваковський і виборний Макогоненко) На одруження з Наталкою є два претенденти: Петро і возний. Між кожним з них і Наталкою стоїть посередник: для Петра –це Микола, для возного – виборний. Окремо образ матері.
Певну композиційну роль відіграють ремарки – авторські пояснення, зауваження в тексті драматичного твору за ходом дії, про час і обстановку на сцені, поведінку дійових осіб, міміку, жести, інтонацію тощо. В « Наталці Полтавці » вони лаконічні, але досить виразні.
У п’єсі діє всього шість осіб, і кожна з них займає певне місце в розвитку дії. Всі вони належать до двох протилежних таборів: перший — Наталка, Петро і Микола, другий — решта персонажів. Щоправда, мати в ході розвитку подій потрапляє то в один табір, то в другий, що обумовлюється її великою материнською любов’ю до дочки, бажанням їй щастя в житті, а ще — боязню сільського начальства, взагалі «сильних світу цього».
3.10. Обряди у творі.
У п’єсі яскраво відтворено народні обряди, пов’язані зі сватанням, весіллям. Згідно з обрядом сватання в ньому повинні брати участь жених і два свати. Проте, щоб не вводити ще одного персонажа, І. Котляревський «залишив» другого свата (Бориса) в хаті Терпилихи. Той так набрався «окаянної варенухи», що й не тримався на ногах. Цим сюжетним ходом автор дотримав правдивого зображення народного обряду й уникнув ускладненості тексту п’єси, бо для Бориса (по суті зайвої дійової особи) потрібно було розробляти окрему роль.
ІІІ група. Мова «Наталки Полтавки».
Мова дійових осіб п’єси виразно індивідуалізована відповідно до їх соціального становища і характерів. Говорять ці персонажі в основному побутовою мовою, але в Наталки, Петра і частково Терпилихи вона позначена ліризмом, а у виборного і Миколи — гумором. Крім того, Петро і Микола, що побували в світах, вживають слова, взяті з міської лексики. В мові дійових осіб нерідко зустрічаються народні приказки і прислів’я («Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Живемо, як горох при дорозі: хто не схоче, той не скубне», «На похиле дерево і кози скачуть» тощо), а також народні вирази («Шануючи бога і вас», «Од твого розуму цього не ждав», «Взятись за розум», «Буцім і не знаєш» та ін.), а такожблизькі до пісенних («З кінця світа прилинув би», «Трудно, мамо, викинути Петра з голови, а ще трудніше з серця», «І для того тільки побачились, щоб навіки розлучитися» тощо).
Народна мова у п’єсі «Наталка Полтавка» використана значно ширше, ніж в «Енеїді». Мова виборного, то мова селянської верхівки, вона наказує, лає, повчає.
Окрім того, кожен герой у п'єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди, самохарактеризуються.

ІV група. Пісні. У п’єсі – 22 пісні.
За походженням вони поділяються на такі види: (Запис у зошити)
а) пісні, написані самим автором:
o «Ой мати, мати! Серце не вважає»;
o «Віють вітри, віють буйні»;
o «Ой я дівчина Полтавка»;
o «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;
o «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;
o «Де згода в сімействі»;
o «Підем, Петре, до тієї»;
o «Начинаймо веселиться».
б) фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п'єси, тобто нові варіанти відо¬мих народних пісень:
o «Сонце низенько, вечір близенько»;
o «Ворскло, річка невеличка» та ін.
в) літературного походження, але перероблені автором:
o «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди;
o «От юних літ...»;
o «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;
г) народні пісні, введені у п'єсу майже без змін:
o «Ой під вишнею, під черешнею»;
o «Гомін, гомін по діброві»;
o «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;
o «У сусіда хата біла»;
o

Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п'єсі глибокої задушевності, теплоти і щирості.
Ці пісні не випадково введені в тканину п’єси. Вони є органічним елементом її композиції, кожна з них несе певне сюжетне навантаження, допомагає глибше розкрити образи твору, показати мрії, настрої і прагнення дійових
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
– Які із ваших очікувань здійснилися?
– Продовжте речення:
На сьогоднішньому уроці я…
Мені сподобалося…
Найважче мені було…
Я хотіла б (хотів би)…
VІІІ. Домашнє завдання
Виписати цитати, скласти план, питання до характеристики образів Наталки, Петра, Миколи, підготувати міні-доповідь: «Роль і функція пісень у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка».

Класи: 9 клас

Предмети: Українська література