Термін «діти з особливими потребами» стосується дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращання здоров’я, розвитку, навчання, якості життя, участі в громаді, тобто включення. Сьогодні в Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими потребами.
Існує типологія дітей з особливими потребами:
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату; діти із затримкою в розвуитку; порушення уваги з гіперактивністю; епілепсія; діти з порушенням зору; аутизм; люди маленького зросту; діти з порушенням слуху; діти з труднощами у навчанні; діти з гіперкінезами (спастикою); діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку; діти з порушеннями мовлення; діти з порушеннями психічної діяльності; захворювання внутрішніх органів.
Кожна школа за своєю філософією повинна бути інклюзивною. Це означає готовність у будь-який час прийняти дитину з особливими освітніми потребами, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу. Важливо обмежувати рівень шуму,
В роботі з такими дітьми вчитель повинен звертати увагу на їх зусилля, а не на результат. Варто використовувати позитивні підкріплення (усмішка, кивок головою) в процесі спілкування. Важливо навчити дітей дотримуватися порядку дня. Намагатися залучати таких учнів до групової роботи. Дитина з ООП має діяти самостійно в рамках певного завдання.
Коли діти з особливими потребами навчаються разом зі здоровими дітьми, у всіх них є рівні можливості досягти успіху. При цьому оцінюються конкретні досягнення дітей, незалежно від їхнього інтелектуального, фізичного, соціального, емоційного стану.
Розвиток і виховання дитини з особливими освітніми потребами значною мірою залежить від індивідуалізації навчального процесу. Одним зі шляхів його забезпечення є диференціювання завдань.