«ПРОТИДІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ
В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ».

Проблема жорстокості та насильницької поведінки дітей привертає увагу суспільства. Не оминула ця проблема і Україну. Наша країна, як і більшість країн світу, переживає негативні соціальні процеси, які супроводжуються значними кризовими змінами у суспільстві.
Особливу небезпеку становить систематичне насильство – цькування або булінг.
Булінг визначається як утиск, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладі освіти, експерти називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.
Саме через цей розрив у комунікації поколінь 36 % дітей, відповідно до опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насильства в закладі освіти, а 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
НАЙЧАСТІШЕ ЖЕРТВАМИ БУЛІНҐУ СТАЮТЬ ДІТИ, ЯКІ МАЮТЬ: ФІЗИЧНІ ВАДИ – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату, фізично слабкі.
ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.
ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНОСТІ – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту.
НЕДОСТАТНЬО РОЗВИНЕНІ СОЦІАЛЬНІ НАВИЧКИ: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
СТРАХ ПЕРЕД ШКОЛОЮ, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
ВІДСУТНІСТЬ ДОСВІДУ ЖИТТЯ В КОЛЕКТИВІ (ТАК ЗВАНІ «ДОМАШНІ» ДІТИ).
ДЕЯКІ ЗАХВОРЮВАННЯ: заїкання, порушення мовлення, письма, читання).
ЗНИЖЕНИЙ РІВЕНЬ ІНТЕЛЕКТУ, ТРУДНОЩІ у навчанні.
ВИСОКИЙ ІНТЕЛЕКТ, ОБДАРОВАНІСТЬ, ВИДАТНІ ДОСЯГНЕННЯ. СЛАБО РОЗВИНЕНІ ГІГІЄНІЧНІ НАВИЧКИ (неохайні, носять брудні речі).
ВИДИ НАСИЛЛЯ
ФІЗИЧНА Вона проявляється побоями, іноді навіть навмисним покаліченням.
ПСИХОЛОГІЧНА. Це бойкот, плітки (поширення завідомо неправдивих чуток, виставлення жертви в невигідному світлі), ігнорування, ізоляція в колективі, інтриги, шантаж, вимагання, створення неприємностей .
ЕКОНОМІЧНА. Дії, що найчастіше спрямовані на пошкодження майна.
КІБЕРБУЛІНГ. Саме останнє і дуже популярне серед підлітків. Проявляється в цькуванні за допомогою соціальних мереж або надсилання образ на електронну адресу. Сюди входить зйомка та викладення непривабливого відео в загальний доступ.
Причини агресивної поведінки дітей один до одного знаходяться у двох площинах: сім'я і оточення.
Приклад поведінки діти беруть від своїх батьків та суспільства, де панує культ грубої сили. Нескінченні бандитські серіали по телебаченню, дворова етика, неповажне ставлення до слабих і хворих з боку дорослих вчать дітей певних способів поведінки. Важливу роль у формуванні особистості відіграють і комп'ютерні ігри, в яких дитина може безкарно бити.
Педагоги іноді самі дають початок буллингу, тому що не вміють справлятися з проявами агресії у дитячих колективах. Деякі педагоги опускаються до того, що придумують дітям клички та ображають їх в присутності інших одноліток. Інші транслюють своє нешанобливе ставлення до дитини за допомогою тону і виразу обличчя. Широке поширення буллінга в закладах освіти пояснюється потуранням з боку педагогів.
Беруть активну участь у булінгі завжди три групи дітей: ЖЕРТВА, ПЕРЕСЛІДУВАЧ і СПОСТЕРІГАЧІ. Цькування починається однією людиною, зазвичай він лідер у групі, успішний у навчанні або ж навпаки. Спостерігачі, як правило, не відчувають задоволення від буллінга, але змушені або включатися, або мовчати зі страху, щоб самому не опинитися в ролі жертви.
САМ ПРОЦЕС БУЛІНГА ВІДБУВАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ПРИ ЗБІГУ ТАКИХ ФАКТОРІВ: НЕГОТОВНІСТЬ БИТИСЯ «НА СМЕРТЬ». Булери — боягузи. Саме тому вони вибирають для нападок більш слабких, тих, хто гарантовано не зможе відповісти. Жертва не дає відсіч агресору з кількох причин: явного перевазі сил, страху отримати у відповідь ще більшу агресію або тому, що не хоче бути «поганою». Деякі діти не захищаються із-за установки батьків «битися — це погано».
НИЗЬКА САМООЦІНКА. В голові жертви міцно сидить невдоволення собою. Особливо яскраво це проявляється з дітьми, у яких дійсно є ті чи інші особливості розвитку: гіперактивність, синдром дефіциту уваги, заїкання.
ВИСОКА АГРЕСИВНІСТЬ. Іноді жертвами стають діти задиристі, емоційно і болісно реагують на будь-яке зауваження або прохання. Тут агресивність носить реактивний характер і йде від високої збудливості та беззахисності. ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ. Самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з однолітками, комплекс неповноцінності, глибинне переконання в негативній картині світу — ось передумови для того, що дитина опиниться в ролі жертви. Лякливість, тривожність, чутливість і недовірливість, як індивідуальні риси характеру, роблять дитину беззахисною, залучають агресора.
КРІМ ТОГО, БУЛЕРАМ ХАРАКТЕРНІ: НЕВРІВНОВАЖЕНІСТЬ, САМОЗАКОХАНІСТЬ, ЗАПАЛЬНІСТЬ, ІМПУЛЬСИВНІСТЬ І НЕВИТРИМАНИЙ ХАРАКТЕР З НАДМІРНО ЗАДЕРТОЮ САМООЦІНКОЮ. Будь-які стимули, які можуть знизити думку про себе, сприймаються як особиста загроза і вимагають негайного дії. Авторитет піднімається шляхом приниження інших. Дівчатка частіше діють нишком. Вони нечутливі до страждань інших і таким чином просто розважаються. Іноді булінг для них — це інструмент для боротьби з суперницями.
НАСЛІДКИ БУЛЛІНГА. Опинившись в ролі жертви булінга, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті:
НЕАДЕКВАТНЕ СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
НЕГАТИВНЕ СПРИЙНЯТТЯ ОДНОЛІТКІВ – відсторонення від спілкування, самотність;
НЕАДЕКВАТНЕ СПРИЙНЯТТЯ РЕАЛЬНОСТІ – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри.
АГРЕСОР МЕНШЕ СТРАЖДАЄ ВІД НАСЛІДКІВ БУЛЛІНГА, НІЖ ЖЕРТВА, АЛЕ ВСЕ Ж ЦЕ НЕ ПРОХОДИТЬ БЕЗСЛІДНО І ДЛЯ НЬОГО: НЕСПРИЯТЛИВЕ МАЙБУТНЄ.
ПРОБЛЕМИ У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ. Діти, які вміють поєднувати булінг з високим соціальним статусом, стають диктаторами в сім'ї і соціумі.
ТЕРОР В СІМ'Ї. Навіть якщо вже в дорослому житті вони успішні, то оточуючим з ними незатишно. Розважатися чужими нещастями залишається їх хобі на все життя. Вони не вміють вибудовувати теплі стосунки з дітьми, коханими, часто просто копіюючи поведінку своїх батьків.
ДЛЯ УСПІШНОЇ РОБОТИ: Всі члени педагогічної спільноти повинні прийти до єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою є неприйнятними. Спільно з дітьми мають бути вироблені правила поведінки в групі, а потім загальні правила закладу. Правила повинні бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитись. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок дитини і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил. Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Дітям важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. При аналізі ситуації необхідно розібратися в тому, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого і обов'язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося.
В залежності від тяжкості вчинку, можна пересадити дітей, запропонувати вибачитися, поговорити з батьками. Дітям треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і за необхідності покликати на допомогу дорослих. Необхідно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб діти не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечуваті дітям підтримку і конфіденційність, бути тактовними. Для успішного попередження та протидії насильству необхідно проводити виховні заняття з навчання навичкам ефективного спілкування та мирного розв' язання конфліктів.
ЯК ВПОРАТИСЯ З СИТУАЦІЄЮ САМОСТІЙНО ІГНОРУЙТЕ КРИВДНИКА. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не говорить про боягузтво, адже навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям. Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, ВИКОРИСТАЙТЕ ГУМОР. Цим ви можете спантеличити кривдника, відволікти його від наміру дошкулити вам. СТРИМУЙТЕ ГНІВ І ЗЛІСТЬ. Адже це - саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
НЕ ВСТУПАЙТЕ В БІЙКУ. Кривдник тільки і чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації. НЕ СОРОМТЕСЯ ОБГОВОРЮВАТИ такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПЕДАГОГА
Постаратися розговорити дитину, встановити контакт, довірливі стосунки з нею. Надати емоційну підтримку. Тут необхідно врахувати, що дорослий повинен продемонструвати по відношенню до дитини інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і емпатію. У такому разі дитина відчує, що ця людина дійсно чує і розуміє її думки і почуття.

ПРАВИЛА ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКУВАННЯ
МІЖ ПЕДАГОГОМ ТА ДИТИНОЮ
1. Будьте уважними, відслідковуйте найменші зміни в поведінці, будь-які відхилення від норми. Пильної уваги педагогів і батьків вимагають різкі зміни в поведінці.
2. Перемикайте увагу на зміну успішності (не може довгий час працювати без відволікань й помилок через швидку втому).
3. Не поспішайте робити висновки, проявляйте терпіння, доброзичливість. Постежте, поговоріть з батьками.
4. Будьте об'єктивні не лише в оцінюванні, але і в ситуації, що склалася. Не піддавайтеся емоціям, почуттям, які заважають вирішенню проблеми.
5. Спостерігайте за психологічною атмосферою. Для цього необхідно:
- звертати увагу на поведінку дітей;
- розуміти вираз очей, їх міміку, жести;
- уміти зіставляти психологічну атмосферу сьогоднішнього дня з учорашнім.
6. Щиро цікавтеся життям дітей. Відносьтеся співчутливо до їх думок і бажань: не чіпляйтеся, не намагайтеся переробити, не критикуйте, частіше хваліть!
Мета закладу – підтримка індивідуального розвитку дитини формування її особистості у постійному діалозі з батьками.
Ключовим аспектом в організації освітньої роботи є СИЛЬНІ СТОРОНИ, ІНТЕРЕСИ ТА ПОТРЕБИ ДИТИНИ.
Ключовим принципом роботи з дітьми є НЕ САМОСТІЙНІСТЬ ДИТИНИ, А ВЗАЄМОДІЯ З НЕЮ:
- РОЗВИТОК ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ, що не веде до егоцентризму;
- СВОБОДА, що не перетворюється на анархію й свавілля;
- ПОВАГА до чужого, що не приносить у жертву свого.
Ці цінності є визначальним для педагогіки 21 століття, оскільки в них - ключ до розв’язання багатьох проблем.

ЦІННОСТІ, ЯКІ МИ МАЄМО ЗАКЛАСТИ У ОСВІТНЮ КОНЦЕПЦІЮ.
Як вихователі ми маємо визначитися з власними цінностями, перш ніж перетворювати їх на мірило у своїй роботі з дітьми, і разом з батьками та співробітниками садочка формувати освітню концепцію. Окреслити людські цінності , визначити їх прояви у повсякденні та показати їхню важливість для дітей.
ВИЗНАННЯ.
Ми маємо визначити численні таланти наших малят. Кожна дитина має відчути свою цінність і значимість для групи. Допоможіть дітям помітити індивідуальність кожної дитини в колективі.
ПРАВДИВІСТЬ.
Малята можуть зробити висновок, що дорослі не завжди кажуть правду. А це означає, що вони можуть поставити під сумнів слова виховательки й тоді, коли вона їх хвалить або про щось їм розповідає.
Тому у повсякденному житті ми маємо подавати дітям приклад щирості й правдивості.
Бути щирими означає зрозуміти, відчути правду іншого, а не проголошувати свою думку. У дітей ця здатність обмежена. Але вони можуть побачити, що дорослі намагаються бути щирими і поважають одне одного.
НАДІЙНІСТЬ.
Не дозволяйте собі суперечливих висловлювань, не давайте обіцянок, яких не зможете дотримати! Дітям потрібна впевненість.
ПОРЯДНІСТЬ.
До складових порядності належить установка не брати чужого і дбайливо поводитися з речами, які належать іншим людям.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ.
І тут приклад дорослих є суттєвим аспектом виховання. Діти відчувають найменше не рівне ставлення до них і реагують відповідно. Кого топчуть, той відповідає тим самим.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ФРУСТРАЦІЇ.
Толерантне ставлення до фрустрації – це абсолютно особливий вид толерантності, про який ми маємо домовитися із самим собою. Як довго ми можемо терпіти як нас ображають і почитати все спочатку?
Діти мають навчитися розв’язувати конфлікти не бійкою або мовчазною образою, а шляхом спілкування, приговорювання почуттів. Педагоги повинні виступити в ролі посередника в ситуації розв’язання стосунків.
ПОРТЕБА У ФІЗИЧНІЙ НЕДОТОРКАННОСТІ,
До фізичної недоторканності належить також і визнання фізичних потреб дитини та потреби у лагідній увазі.
ПОТРЕБА В САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ТА САМОФОРМУВАННІ.
Кожну дитину треба підтримувати, враховувати її нахили.
ПАРТИРАЦІЯ.
Цей термін вживають,коли говорять про співчуття. Якщо діти зрозуміють, що дорослі проявляють до них інтерес і допомагають здійснювати те, що вони пропонують, то у малят формується громадянська свідомість, яка зберігається в дорослому житті.
Виховання цих цінностей не має нічого спільного з примусовим обмеженням дітей.
Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у дітей умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин через:
• використовувати ціннісно-мотиваційний підхід, щоб актуалізувати в дітей цінність здорових міжособистісних відносин без дискримінації;
• застосовувати інтерактивні методи навчання для активного залучення учнів в освітній процес;
• враховувати вплив навколишнього соціального середовища, поширені в суспільстві стереотипи (в тому числі гендерні), соціокультурні особливості і національні традиції, існуючі моделі поведінки дорослих та дітей;
• розглядати приклади ситуацій, пов'язаних з проявом насильства, способи попередження таких ситуацій і виходу з них.
Для проведення планомірної та систематичної роботи щодо формування високого рівня правової культури рекомендую використовувати такі методи:
- «Мозковий штурм» - відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. «Мозковий штурм» спонукає дітей проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.
- «Роботу в парах» застосовувати підводячи підсумок заняття, пропонуючи дітям розказати про себе. У бесіді використати подані початки речень, доповнюючи їх по-своєму.
- «Дискусія» розвиває фантазію, творчу уяву, надає можливість бути розкутішими у своїх виловлюваннях.
- Метод «Мікрофон» дає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання, або висловлюючи свою думку.
- «Передбачення» - метод роботи з дітьми, в ході якого пропонується «передбачити» можливі варіанти вирішення проблеми.
- «Криголам» ламає кригу відчуженості, сприяє активізації роботи дітей на занятті, допомагають організувати їх діяльність, створити атмосферу доброго настрою, щирості, відвертості.
- Форум-театри – це методика інтерактивної роботи, направлена на вирішення соціальних проблем, коли глядач перетворюється з пасивного на активного співучасника всього, що відбувається.
- Робота в малих групах дає змогу дітям набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.
- Аналіз правових ситуацій – форма роботи, спрямована на традиційне розв’язування задач за заданою проблемою.
- Рольові ігри – розігрування правової ситуації у ролях. Мета розігрування правової ситуації, за ролями – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри.
- Відеолекторії – одна з нових форм роботи, що являє собою перегляд та створення фільмів, відеороликів та соціальної реклами
- Виставки плакатів, фоторобіт, конкурси малюнків, соціальних роликів.
- Бібліомікси – тематичний бібліографічний огляд, до якого включають різноманітні бібліотечні документи: книги, періодичні видання, відео-, кіно-, фоно-, фотодокументи, електронні видання, плакати, посилання на інформаційні ресурси
- Каравани історій з проблеми насильства – захід, що складається з цікавих історій, пов'язаних з найвідомішими людьми, історичними місцями, традиціями і подіями.
- Квести (від англійського guest – «пошук») – ігрова форма групового виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями. Мета гри – «розшифрувати» певне місце на обумовленій території (скажімо, на вулицях міста, шкільному подвір’ї чи в музейній залі), виконати на цьому місці певні дії або отримати підказку (інструкцію, код) до виконання наступного завдання.
- Соціальні диктанти з творчими завданнями – унікальні заходи, призначення яких дослідити рівень правової грамотності учасників.
- Сімейні журнали про права людини та дитини, на шпальтах яких розміщуються матеріали, які б сприяли зміні стереотипів ставлення до дитини у сім’ї, вирішенню питань про узгодження стосунків між дорослими та дітьми в їх русі до демократичних засад мислення та поведінки.
- Оформлення тематичних полиць, щодо попередження насильства в сім’ї та заходів протидії .
Під час цієї роботи передбачається здійснення емоційного супроводу: підбадьорювати, мотивувати, наполягати, цікавитися станом справ дитини і батьків, підкреслювати віру в існування ресурсів сім’ї, повагу до членів сім’ї; надавати поради для поточної підтримки дитини в соціумі.

Список використаних джерел: Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf ЮНЕСКО. Как остановить насилие в школе. Пособие для учителей.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Психологія