Макошинський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Менської територіальної громади Чернігівської області

Конспект уроку у 10 класі на тему:
«Домедична допомога у надзвичайних ситуаціях.
Оцінювання загального стану потерпілого. Оцінювання
рівня свідомості, перевірка наявності дихання і
серцебитя. Шок. Види шоку (геморагічний,

кардіогенний, інфекційно-токсичний, анафілактичний)»

Вчитель Захисту Вітчизни (дівчата) Дудко І.А.

2018 рік
Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни )

Тема: ДД у надзвичайних ситуаціях. Оцінювання загального стану потерпілого. Оцінювання рівня свідомості, перевірка наявності дихання і серцебиття. Шок. Види шоку (геморагічний, кардіогенний, інфекційно-токсичний, анафілактичний).
Час: 2 години (уроки).
Мета: розкрити поняття ДД; навчити надавати ДД у надзвичайних ситуаціях, удосконалювати навички оцінювання стану потерпілого, вміння швидко вирішувати черговість надання допомоги; формулювання фраз підтримки і заспокоєння потерпілого у стані шоку; виховувати витримку, силу волі, вміння приймати рішення, керувати ситуацією; почуття обов’язку, співчуття і милосердя.
Тип уроку: комбінований з використанням засобів ІКТ.

Хід уроку

1.Організаційний етап.

2.Мотивація навчальної діяльності. Активізація знань та вмінь учнів.
Проблемна ситуація. Ознайомитись із ситуаціями у групі. Знайти шляхи виходу. Назвати тему уроку.

Ситуація 1.Ви відпочиваєте на березі річки. Підлітки стрибають у воду з крутого берега. Стрибок Тараса виявився невдалим. Він глибоко порізав і, мабуть, зламав ногу. У хлопця чимала крововтрата. Через деякий час Тарас втрачає свідомість. Ваші дії.

Ситуація 2. Дівчата і хлопці каталися на скейтах. Одна із дівчат слухала музику у навушниках. Добре знаючи дорогу, не впевнившись у відсутності на проїжджій частині транспорту, дівчина почала переїжджати перехрестя, внаслідок чого потрапила під колеса автомобіля. Вона травмувала живіт. Знаходиться у стані свідомості. Дуже злякалась, кричить. Ваші дії.

3.Оголошення теми, мети та завдань уроку.

4.Вивчення нового матеріалу.
Лекція-семінар з використанням відеоматеріалів.

Вчитель

На сучасному етапі розвитку медицини існує одне незаперечне правило: ви не надаєте першу допомогу, якщо вашому здоров’ю і життю загрожує небезпека. Але не будьте байдужими! Від вашої допомоги, ваших знань і вмінь може залежати життя людини!!!

Основними критеріями оцінки стану потерпілого є наявність або відсутність у нього дихання, повнота функціонування серцево-судинної системи і рівень свідомості. Лише визначивши, наскільки яскраво виражені перераховані вище ознаки, можна приступати до надання екстреної допомоги. Оцінювати стан людини, що знаходиться на межі життя і смерті, потрібно в певному порядку.
ЯК ВИЗНАЧИТИ СТАН ПОТЕРПІЛОГО. ЖИТТЄВО ВАЖЛИВІ ФУНКЦІЇ
При наданні будь-якої медичної допомоги починають з оцінки стану потерпілого, тобто, з визначення ступеня функціонування життєво важливих функцій пацієнта. І зовсім неважливо, хто надає цю допомогу: професіонал чи звичайна людина. Життєво важливі функції: дихання; серцево-судинна система; рівень свідомості. Саме від них більшою мірою залежить життя людини. Всі заходи, що проводяться в подальшому, призначені для підтримки і збереження цих функцій. Порядок оцінки стану потерпілого наступний: перевірка свідомості, дихання, серцевої діяльності. Той, хто подає першу допомогу, повинен голосно ставити прості запитання: «Що з вами? Ви мене чуєте? » Якщо людина не реагує, то необхідно перевірити його реакцію на болюче подразнення, наприклад, вщипнути. Оцінка стану важкості потерпілого триває перевіркою дихання: наблизити вухо до рота і носа потерпілого і послухати, чи є звук вхідного і вихідного повітря; визначити за рухом грудної клітки і живота - краще, якщо потерпілий лежить на твердій поверхні, так більш помітні дихальні руху; визначити по руху шматочка вати або бинта, піднесеного до носових отворів; визначити, піднісши до рота або носа звичайне дзеркальце - якщо воно запітніло, дихання є. Якщо при визначенні стану потерпілого той, хто надає першу допомогу з`ясує, що у пацієнта порушено дихання, то він повинен негайно почати робити штучне дихання.
ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ПОТЕРПІЛОГО ПО СЕРЦЕВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Наступні критерії оцінки стану потерпілого - визначення наявності серцевої діяльності. Пульс визначають на шиї, поклавши пальці руки на область сонних артерій, розташованих по обидва боки шиї. Також пульс можна відшукати в області променевозапястного суглоба (променева артерія) і в паху (стегнова артерія). При відсутності пульсу необхідно негайно приступити до непрямого масажу серця і штучної вентиляції легенів. Якщо ознаки, за якими можна визначити стан потерпілого, говорять про те, що небезпека для життя відсутня, то можна перейти до виконання інших необхідних заходів надання допомоги.
У разі якщо потерпілий лежить на животі або на боці, то той, хто надає ДД повинен оцінити життєво важливі функції, не змінюючи положення його тіла.
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТАНУ ПОТЕРПІЛОГО: ОЗНАКИ ЖИТТЯ І СМЕРТІ
З давнини люди говорили про три ворота смерті. Вони мали на увазі припинення кровообігу, дихання і згасання свідомості. Зазвичай смерть ніколи не настає відразу, їй завжди передує перехідний стан, так званий термінальний.

Учень. «Термінальний стан». Коротке повідомлення (1 хв.)

Учень. «Клінічна і біологічна смерть» Коротке повідомлення (1-2 хв.)
Розрізняють клінічну і біологічну смерть. У період клінічної смерті немає зовнішніх ознак життєдіяльності. У цей час відсутня серцева діяльність і дихання, однак органи ще зберігають життєздатність. У тканинах ще відбуваються обмінні процеси, хоча інтенсивність їх знижена. Функції центральної нервової системи поступово згасають. Клінічна смерть триває 5-6 хвилин. Так як незворотні явища в тканинах ще відсутні, в цей період організм можна оживити. Після 8-10 хвилинної клінічної смерті настає біологічна. При настанні біологічної смерті повноцінне відновлення життєвих функцій організму людини вже неможливо через розвиток незворотних процесів в органах і тканинах, у першу чергу в клітинах мозку і нервової системи. Знання основ фізіології людського тіла є першорядним умовою для успішного надання першої допомоги.

Вчитель. Той, хто надає допомогу, повинен чітко відрізняти втрату свідомості від смерті. При контролі стану потерпілого і виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої допомоги. Відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло не свідчить про те, що потерпілий мертвий. Подібні симптоми спостерігаються при клінічній смерті, при якій необхідно надавати потерпілому допомогу в повному обсязі. Пожвавлення організму безглуздо при наявності явних ознак біологічної смерті. Знаючи, за якими ознаками визначається стан потерпілого, можна надати допомогу більш ефективно.

Ознаки життя: наявність серцебиття, яке визначається рукою або вухом на грудній клітці в області лівого соска. Наявність пульсу на артеріях. Наявність дихання. Наявність реакції зіниць на світло. При висвітленні очі пучком світла спостерігається звуження зіниці - позитивна реакція зіниці.

Ознаки смерті: Зниження температури тіла до рівня навколишнього середовища. При настанні біологічної смерті охолодження тіла відбувається поступово. Помутніння рогівки і її висихання: Наявність симптому «котяче око»: при стисненні очі з боків зіниця звужується і нагадує котяче око. Поява трупних плям. Синьо-фіолетові трупні плями виникають через стікання крові в частині тіла, розташовані нижче щодо положення потерпілого. При положенні трупа на спині вони з`являються в області лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі - на обличчі, шиї, грудях, животі. Трупне задубіння, яке починається через 2-4 години після смерті. Необхідно пам`ятати, що через 5-6 хвилин після зупинки серця або дихання внаслідок загибелі клітин наступають незворотні процеси в корі головного мозку. Тому порятунок життя потерпілого повністю залежить від своєчасного і повноцінного проведення реанімаційних заходів: непрямого масажу серця і штучної вентиляції легенів.

Відеоролик «ЕМ Первинний огляд»

Учень. «Шок» Коротке повідомлення (1-2 хв.)
Шок (chok) - французьке слово, означає “поштовх”, “удар” і визначається як розвиток загрозливого для життя стану, який спричинює порушення нервової регуляції життєво важливих процесів внаслідок важких травм, опіків, анафілаксії, інфаркту міокарда та ін. Характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин. Шок - захворювання етіологічне, зустрічається у потерпілих з травмами і часто ускладнює протікання важких операцій.
Вчитель.
І. В залежності від причини виникнення розрізняють такі види шоку:
1. Травматичний шок:
а) в результаті механічної травми (рани, переломи кісток, здавлення тканин та ін.);
б) внаслідок дії низьких температур - холодовий шок;
в) внаслідок електротравми - електричний шок.
2. Геморагічний або гіповолемічний шок:
а) гостра крововтрата;
б) гостре порушення водного балансу - зневоднення організму.
3. Септичний (бактеріально-токсичний) шок - стан, що викликаний швидким розмноженням бактерій і дією токсинів.
4. Анафілактичний шок (введення білкових компонентів або антибіотиків).
5. Кардіогенний шок (інфаркт міокарда, гостра серцева недостатність).
ІІ. За важкістю клінічного протікання розрізняють:
легкий, середньої важкості і важкий шок.
ІІІ. За часом розвитку виділяють первинний (ранній) шок, що розвивається після травми, і вторинний (пізній) шок, який виникає через декілька годин після травми, коли до нейрорефлекторних порушень приєднується інтоксикація внаслідок розпаду тканин.
Незважаючи на причини виникнення шоку, основним в його розвитку є порушення діяльності серцево-судинної системи.
Травматичний шок. Розвивається при масивних пошкодженнях м’яких тканин, переломах кіток, забоях, розривах внутрішніх органів. Головну роль в розвитку шоку відіграє біль, дія токсичних продуктів розпаду у тканині біологічно активних речовин. Важливе значення у виникненні шоку має крововтрата, особливо її інтенсивність.
Розрізняють еректильну і торпідну фази шоку.
Еректильна фаза дуже коротка, наступає після травми і характеризується напруженням симпатико-адреналової системи. Шкірні покриви бліді, пульс частий, артеріальний тиск підвищений, хворий збуджений.
Торпідна фаза шоку супроводжується загальною заторможеністю, низьким аретріальним тиском, нитковидним пульсом. За тяжкістю клінічних проявів торпідної фази шоку розрізняють 4 ступеня.
При шоці І ступеня свідомість збережена, хворий в контакті. Артеріальний систолічний тиск знижений до 90 мм рт.ст., пульс почащений. Шкірні покриви бліді, інколи появляється м’язове тремтіння.
При шоці ІІ ступеня хворий заторможений. Шкірні покриви бділі, покриті холодним потом. Артеріальний систолічний тиск знижується до 90-70 мм рт.ст. Пульс слабкого наповнення і напруження - 110-120 в 1 хв. Дихання поверхневе.
При шоці ІІІ ступеня стан хворого дуже важкий; він адинамічний, заторможений, на питання відповідає сповільнено, не реагує на біль. Шкірні покриви бліді, холодні з синюшнім відтінком. Дихання поверхневе, часте. Артеріальний систолічний тиск 70-50 мм рт.ст. Пульс 130-140 в 1 хв. В цій стадії припиняється виділення сечі.
При шоці ІV ступеня (передагональний стан) шкіра і слизові оболонки бліді з синюшним відтінком, дихання часте, поверхневе, пульс - нитковидний, артеріальний систолічний тиск - 50 мм рт.ст. і нижче.
Лікування. ДД на догоспітальному етапі:
1) зупинка кровотечі; 2) забезпечення прохідності дихальних шляхів і адекватна вентиляція легень; 3) знеболення; 4) імобілізація при переломах; 5) щадяще транспортування потерпілого; 6)психологічна підтримка потерпілого.
Важкий травматичний шок часто супроводжується порушенням дихання,нудотою, блювотою. У цих випадках необхідно повернути голову потерпілого набік і очистити порожнину рота. При зовнішній кровотечі необхідна її зупинка шляхом накладання джгута, тугої пов’язки,
перетискання судини пальцем або накладанням затискача на судину. При наявності клініки внутрішньої кровотечі необхідно хворого необхідно швидко госпіталізувати в хірургічну клініку для оперативного лікування.
Одночасно з зупинкою кровотечі необхідно ввести потерпілому протишокові чи знеболювальні препарати. Знеболення необхідно провести перед накладанням імобілізаційних шин, транспортуванням хворого. Хворим також вводять знеболюючі (аналгін, баралгін, промедол та ін.), нейролептики, антигістамінові препарати.
Надзвичайно важливе значення має імобілізація пошкоджених кінцівок і обережне транспортування хворих. Неадекватне транспортування посилює біль і погіршує протікання шоку. При пошкодженні і кровотечі з носа і рота хворого необхідно перевозити в положенні на животі, повернувши голову набік. При відсутності свідомості з метою профілактики западання язика, затікання в дихальні шляхи крові, блювотних мас хворого краще вкласти набік.
О п і к о в и й ш о к . В розвитку опікового шоку основну роль відіграє больовий фактор і масивна плазмовтрата. Особливістю цього шоку є виражена еректильна фаза, хворий збуджений, неадекватно оцінює свій стан, потім збудженя змінюється загальмованістю. Опіковий шок, як правило, розвивається при поверхневих опіках (ІІ-ІІІ ступеня) на площі більше 15 % тіла і при глибоких опіках більше 10 % тіла. Для клінічної картини опікового шоку характерна блідість шкірних покривів, зменшення виділення сечі, спрага, нудота. Тривалість опікового шоку може бути від 2 до 72 годин і залежить від ступеня гемодинамічних порушень. При стабілізації гемодинаміки розпочинається гостра опікова токсемія, яка характеризує опікову хворобу.
Лікування. Перша допомога при опіковій травмі повинна бути направлена на ліквідацію термічного агента і охолодження опечених ділянок. Охолоджувати можна з допомогою холодної води, мішка з льодом, снігом протягом 10-15 хв. Після зменшення болю накладають асептичну пов’язку, вводять аналгін, баралгін, промедол та ін. Перед транспортуванням хворим також вводять знеболюючі, нейролептики, антигістамінові препарати.
Геморагічний шок виникає внаслідок гострої крововтрати. Втрата 25-30 % ОЦК приводить до розвитку важкого шоку. Розвиток шоку і його важкість визначаються об’ємом і швидкістю крововтрати. Кров в периферичних судинах згущується, швидкість її сповільнюється, еритроцити злипаються між собою, утворюючи “сладжи” - агрегати. Ці агрегати блокують капіляри, що призводить до порушення мікроциркуляції. Розвивається синдром малого викиду серця, що погіршує постачання організму киснем.
В залежності від важкості геморагічного шоку розрізняють три стадії (Рябов Г.А., 1974):
І стадія - компенсований геморагічний шок (при крововтраті 1000 мл). Хворі в свідомості, дещо збуджені. Шкірні покриви бліді. Помірна тахікардія. Артеріальний тиск в межах норми, хоча серцевий викид зменшений, кількість сечі зменшується до 20-35 мл/г.
ІІ стадія - декомпенсований геморагічний шок (при крововтраті 1500 мл). Стан хворого погіршується, підсилюється блідість шкірних покривів. Появляється тахікардія до 120 уд./хв., систолічний тиск нижче 100 мм рт.ст., знижується пульсовий тиск. Появляються ознаки органного кровобігу (печінки, нирок, олігурія змінюється анурією та ін.).
ІІІ стадія - незворотній геморагічний шок (крововтрата більше 1500 мл). Стан хворого погіршується і проявляється глибокими порушеннями. Про незворотність шоку може свідчити тривала гіпотонія (більш 12 годин), пригнічена свідомість, анурія, акроціаноз.
ДД
1. Зупинка кровотечі. 2. Транспортування потерпілого у медичний заклад. 3.Психологічна підтримка потерпілого (весь час).
Анафілактичний шок. Форми анафілактичного шоку:
1) серцево-судинна форма, при якій розвивається гостра серцево-судинна недостатність (колапс), що проявляється тахікардією, порушенням ритму серцевих скорочень, фібриляцією шлуночків, зниженням артеріального тиску;
2) респіраторна форма, яка супроводжується гострою дихальною недостатністю: задишкою, ціанозом, клекочущим диханням, вологими хрипами в легенях. Такі зміни виникають внаслідок вибіркового набряку легеневої тканини, гортані, надгортанника, бронхоспазму;
3) церебральна форма, обумовлена гіпоксією, порушенням мікроциркуляції і набряком мозку. Вона проявляється розладами свідомості, розвитком коми, виникненням вогнищевої симптоматики порушення центральної інервації.
Лікування проводиться по загальним принципам лікування шоку. При анафілактичному шоці, що виник внаслідок введення медикаментозних препаратів, необхідно:
Негайно припинити введення лікарського препарату.
Покласти хворого на спину, закинути голову, висунути нижню щелепу вперед для запобігання западання язика і проводити серцево-легеневу реанімацію.
Якщо шок розвинувся внаслідок введення медикаменту або укусу комахи в кінцівку, необхідно накласти джгут і міхур з холодом.
С е п т и ч н и й ш о к (бактеріально-токсичний) - реакція організму на прорив в кров гнійної інфекції або її токсинів. Це ускладнення виражається гострими порушеннями кровообігу і мікроциркуляції в поєднанні з дією токсинів на клітинні мембрани тканин. Початковою ознакою бактерально-токсичного шоку є висока температура (до 40-410 С) з ознобом, проливним потом і зниженям температури до нормальної або субфебрильної величини. До цього приєднується психічне збудження, інколи психоз. Як і для іншого виду шока, характерні порушення з боку серця, легень, нирок.
Лікування:
1. Видалення гнійного джерела.
2. Медичне лікування.
Демонстрація відеоматеріалів «Види шоку», «Шок. Психологічна підтримка»
5.Узагальнення вивченого. Практична частина. Групова робота. Учні складають ситуацію за темою уроку, обмінюються ситуаціями і програють їх за допомогою рольової гри.
6.Підсумок уроку. Взаємооцінювання.
7.Домашнє завдання: повторити алгоритм проведення реанімаційних заходів. Підготувати повідомлення «Променеві опіки», «Радіаційні опіки».

Використані матеріали:
1.А.А.Гудима, К.О.Пашко, І.М.Герасімов, М.М.Фука Захист Вітчизни: підр. для 11 кл. загальноосвітн.навч.заклад.. Рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень, для дівчат—Тернопіль:Вид-во «Астон», 2011
2.Відео «ЕМ Первинний огляд»-- https://youtu.be/qZAOlaS38lU.
3. http://healthsukr.ru/rizne/19140-ocinka-tjazhkosti-stanu-poterpilogo-por...
4.Відео «Види шоку»-- https://youtu.be/JUUBd5BuggY.
5.Відео «Шок. Важливість слів для постраждалого»-- https://youtu.be/DZ6ZYz-E_Nk.