Феномен пізнавальної активності як один із найважливіших чинників навчання постійно привертає увагу дослідників, оскільки взаємодія людини із навколишнім світом можлива тільки завдяки її активності та діяльності. Під пізнавальною активністю розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв'язати завдання, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях .
Ця якість не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини.
Соціальне середовище — умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність. Рівень її розвитку зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання.
Два основні чинники визначають пізнавальну діяльність як умову подальшого успішного навчання: природна дитяча допитливість і стимулювальна діяльність педагога.
1. Выготский Л. С. Лекции по психологии — СПб.: Союз, 2004. — 142 c.
2. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К., Богдана, 2003р.
3. Дошкільна педагогічна психологія / за ред. Д. Ф. Ніколенка – К.: «Вища школа», 1987.
2. Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія (курс лекцій і практикум): Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський, ПП Буйницький О.А, 2006. – 320 с.
3. Запорожец А. В., Венгер Л. А., Зинченко В.П., Рузская А. Г. Восприятие и действие / Под ред. А. В. Запорожца. – М.: Просвещение, 1967.
4. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Первое сентября, 2000. - № 74.
5. Люблінська Г. О. Дитяча Психологія – К.: «Вища школа»,1974.