Слово "нехай" складається з двох чаcтин: "не" і "хай". Що таке "хай" знаємо, ("пусть", для порівняння).
Древній варіант "да". "Да будет воля Твоя".
Але навіщо перед "хай" ставити "не", адже "не" є тут не тільки зайвим, але й запереченням.
Тож виходить, що
"Нехай святиться Імя Твоє" = "Хай не святиться Імя Твоє".
Тому треба казати ХАЙ, якщо хочемо щоб Було, і можна казати НЕхай, якщо хочемо, щоб НЕбуло.
Хоч "нехай" це по суті нісенітне слово.
Так і з конструкціями "доти, доки НЕ" чи "доти, поки НЕ".
"Ми будемо чекати, поки НЕ приїде автобус".
Автобус вже Не приїхав (а ми ніби того і чекали), і тепер ми вже не чекаєм більше.
Мудріше висловитися "Ми будемо чекати, поки ПРИЇДЕ автобус", бо чекаємо його приїзду а не НЕприїзду.
Так і з "мов"- "немов", "наче" -"неначе".
НЕ є лишнім, хіба що примарилося, і незнати чи це виглядало наче світло, чи мара створила ілюзію світла, і тому то було НЕначе світло.