Сцена прикрашена вишитими рушниками, вінками, стрічками, квітами. На видному місці — портрет Ліни Костенко, плакат зі словами «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». У кріслі сидить учениця — Ліна Костенко. Ведучі — по обидва боки сцени.
(Звучить пісня «Романс» на слова Л. Костенко. Ведучі говорять на фоні музики.)