Користувацький вхід

Сценарій святкового заходу, присвяченого Т.Г. Шевченку

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.


0

Сценарій святкового заходу, присвяченого Т.Г. Шевченку
Мета: Вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України - Т.Г.Шевченка. Формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови. Виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

(На столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка)

Сценка. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, ставить на столик квіти біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синочку, правда.
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.
Ведуча. Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Запалює свічку.

Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.

(Звучить мелодійна музика та вірш Т.Г.Шевченка)
Ведуча. Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

Ведуча. Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко
Дитина. То була дивовижна зоря.
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.
Ведуча. Сьогоднішній захід ми присвячуємо видатному українському поету та художнику Тарасу Григоровичу Шевченку, вклонімося світлій пам'яті поета. Перегорнемо деякі сторінка життя великого Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки та слова.
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка.
Повні сил і живої снаги.
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.
Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.

(Пісня “Одна калина”)

Ведуча. На Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина-кріпака 9 березня 1814 року народився хлопчик - майбутній великий поет та художник, сіяч розумного, доброго, вічного.
(Показ на карті України Черкащини, села Моринці та Шевченкового).
Ведуча. Поміркуйте, що означає слово «кріпак»?
(Діти висловлюють свої думки)
Отже, кріпак - це людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.
Ведуча. У селі Кирилівка минули дитячі роки Тараса. В селі збереглася могила його матері, яка ще молодою, знесилена тяжкою працею та нуждою, померла, залишивши осиротілих дітей. На кладовищі – могила батька Григорія Івановича, який не витерпів лихої долі і теж пішов із життя, а діти-сироти «розлізлися межи людьми, мов мишенята». Збереглася в селі хата дяка, в якій вчився малий Тарасик.
(Показ ілюстрацій або презентації)
Ведуча. Є в селі музей Тараса Григоровича Шевченка, пам'ятник великому поетові. А Черкащину називають Шевченковим краєм.

Вкраїни рідної окраса,
Земля безсмертного Тараса!
Хоч відшуміли, відгули,
Але у серці проросли
І думи й плач, тяжка неволя,
Далеких прадідів зла доля

Ведуча. Як і заповідав поет, його поховано біля Канева над Дніпром на високій Чернечій горі, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі(бандурі). Це кобзарі.
(Показ ілюстрацій. Могила Т.Г. Шевченка на Тарасовій горі біля Канева)
Ведуча. Діти, а що ви знаєте про кобзарів?
Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків, сподівання на краще майбутнє. Старець-кобзар - вчитель правди.
Співаючи, вони грали на старовинному інструменті - кобзі.
(Розгляд кобзи)
Назва інструменту і дала назву - кобзарі.
Дитина. Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати:
Торбинками обвішаний
Його провожатий.
Мале дитя коло нього
На сонці куняє.
А тим часом кобзар
Ісуса співає.

Ведуча. Тарас Григорович не грав на кобзі. не співав пісень по дорогах України, але читаючи його твори, ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу. Та й у нього самого доля була нелегкою.
(Розгляд ілюстрацій, що розповідають життя Т.Г. Шевченка,
виставки його книг)
Ведуча. Діти, у кого дома є «Кобзар»? Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче І сміється, радіє і сумує. Назвавши «Кобзарем» свою першу збірку, Шевченко підкреслив цим народність, волелюбність своєї поезії.
(Діти читають вірші Т.Г. Шевченка)
Ведуча. Пісенність Шевченкової поезії невичерпна. Багато його віршів покладено на музику.
Діти, які ви знаєте пісні на вірші Т.Г. Шевченка?
(Слухання запису пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»)
(Пісні у виконанні дітей: «Зацвіла в долині червона калина», «Садок вишневий коло хати» та інші)
Ведуча. Т.Г. Шевченко був не тільки поетом. Він був ще й талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі, офорти (гравюри на металі).
(Розгляд та обговорення репродукцій)
- Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини часу?
(Демонстрація автопортрету)
Ведуча. Це автопортрет Т. Шевченка, який у різні роки їх намалював кілька.
- Яким ви бачите поета? (Молодим, добрим, розумним)
- Що виражають очі? (Печаль, біль)
- Високе чоло свідчить про глибокий розум.

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

Ведуча. Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо…
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.
Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,
Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.
У розкриллі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий Тарас.
Твій голос – повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись,
Твій сон щасливий, зоря твоя,
Велика, вольна, нова сім’я…

(Український танок)

Ведуча. Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив увесь український народ. То ж сьогодні ми торкнулися серцем Шевченківських творів, пройнялися їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

(Вірші та пісні на слова Т.Г.Шевченка)

Ведуча. Тяжке життя, переслідування, заслання далися взнаки. Здоров'я його було підірване. Боровся з недугою три роки. Помер у Петербурзі 10 березня 1861 року. Згодом Його тіло перевезли в Україну і поховали на Чернечій горі біля міста Канева над Дніпром.
(Декламування вірша Т.Г. Шевченка «Заповіт»)

Автор: 

Сабадаш Тетяна Василівна, методист ДНЗ"Дзвіночок", м.Канева

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі