Естетична діяльність – це духовно-практична, емоційно-раціональна активність людини, змістом якої є побудова індивідуальної картини світу через створення виразних художніх образів, а метою - гармонізація своїх відносин зі світом, моделювання образу «я», формування «я-концепція творця».
Художній образ лежить в оснві переданого дітям естетичного досвіду і є центральним, сполучним поняттям у системі естетичних знань. Естетичне ставлення може бути сформоване тільки в установці на сприйняття художніх образів і виразність явищ.
Сучасний погляд на естетичне виховання дитини передбачає єдність формування естетичного ставлення до світу й художнього розвитку засобами різних видів образотворчого й декоративно-прикладного мистецтв в естетичній діяльності.
Інтеграція різних видів образотворчого мистецтва й художньої діяльності дітей на основі принципу взаємозв’язку узагальнених уявлень (інтелектуальний компонент) і узагальнених способів дій (операціональний компонент) забезпечує оптимальні умови для повноцінного розвитку художньо-естетичних здібностей дітей відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей.
Вихователь виступає як провідник загальнолюдського й власного, особистого культурного досвіду. Йому надається право вибору тих або інших способів вирішення педагогічних завдань, а також конкретних умов виховання й розвитку дітей.