Українська школа залишається ще значною мірою “радянською”: жорстка централізація, відсутність шкільної автономії, забюрократизованість, хронічне недофінансування і, головне, – недовіра до всіх учасників освітнього процесу: учнів та батьків як замовників і партнерів освіти; вчителів як професіоналів, вільних у виборі змісту і засобів навчання; директора школи як відповідального менеджера і господарника. Саме тому ключовим завданням реформування національної освіти є зміна засад управління і запровадження його державно-громадської моделі.