Відділ освіти Любешівської РДА
Районний методичний кабінет

Позитивне мислення – запорука успіху
Тренінгове заняття для молодих спеціалістів

Підготувала
практичний психолог
НВК смт Любешів
Деміх Т. Ф.

2015р.
Мета: сприяти розвитку у молодих педагогів внутрішньої мотивації, усвідомленню бажання професійного зростання, відчуття можливості здолати труднощі професії . Ознайомити з причинами недисциплінованості учнів під час уроків та способами запобігання поганої поведінки.

Хід заняття
Вступ.
Ефективність адаптації молодого вчителя до педагогічної діяльності значною мірою залежить від того, наскільки адекватно особистість сприймає себе та навколишній світ, наскільки здатна до змін у поведінці й мисленні.
Більшість педагогів визначають, що вік до 30 років є найбільш значимим для становлення педагога. До переваг молодого фахівця можна віднести те, що він відкритий до сприйняття нового в собі й в оточенні, однак він ще недостатньо самовизначився в професійному плані. Важливо, щоб період адаптації не супроводжувався розчаруванням в обраній професії, страхом не впоратися з емоційним перевантаженням, відчуттям нереалізованості.
Всім відома істина, що успіху досягає та людина, яка впевнена в собі та добре почувається.
Ото ж запрошую вас щирого спілкування і, сподіваюсь, до хорошого настрою.

Притча «Найважливіші речі»
Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, він зустрів мудрого старця.
- Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.
- Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, - відповів юнак.
- Це дуже просто, - сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.
Заповнивши глечик по вінця, запитав:
- Цей глечик повний, чи не так?
- Так, - погодився юнак.
Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили порожнини між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:
- А тепер глечик повний?
Юнак ствердно кивнув.
Тоді старець узяв жменю піску і всипав його у глечик. Пісок заповнив порожнини, що залишились.
- Ось відповідь на твоє запитання, - сказав старець. – велике каміння – це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, твій духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.
Він хвильку помовчав, а далі промовив:
- Дрібні камінці – це також важливі для тебе речі: робота, дім, матеріальний добробут, кар’єра. А пісок – дрібниці, які насправді не мають жодного значення.
Юнак слухав дуже уважно,і старець вів далі:
- Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібниці й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.

Це так, адже свій життєвий шлях кожна людина обирає самостійно.
Є дві моделі існування
У цьому світі всіх і вся:
Чи то банальне споживання,
Чи власне творення життя.
Віталій Іващенко
А як же впливають життєві цінності на здоров’я людини, на самопочуття, настрій?

Інформаційне повідомлення «Життєві цінності і здоров’я»
Вчені дослідили, як обрані людиною життєві цінності впливають на її здоров’я і добробут. Вони з’ясували, що існує кілька десятків цінностей, спільних для всіх людей, незалежно від того, у що вони вірять і де живуть: це любов, дружба, оптимізм, толерантність, чуйність, довіра, душевна щедрість, самоповага тощо. Також доведено, що, покладені в основу життя, такі цінності сприяють кращому здоров’ю, менш стресовому життю, більшій упевненості в собі, більшій впливовості, вищому рівню фінансового добробуту, відчуттю самоповаги і сенсу життя.

Вправа «Склянка з водою»
(Присутнім пропонується подивитися на склянку, заповнену на половину водою).
- Що ви бачите перед собою? (Склянка з водою).
- Яка вона, наполовину повна чи наполовину порожня?
Деякі присутні скажуть, що склянка наполовину повна (це — оптимісти), а хтось — що наполовину порожня (песимісти).
- В когось із вас виникла перша думка, що це наполовину повна склянка, в когось – наполовину порожня. Цікаво, що всі бачать перед собою одне й те саме, але відповіді відрізняються.
Обговорення:
- Чому так стається, і взагалі, чи важливо для життя кожної людини, ким бути — оптимістом чи песимістом?
Узагальнення
Відмінність полягає в тому, що кожна людина оцінює себе та свої дії по-різному. Одні про себе думають позитивно, інші — негативно. Що позитивніше людина налаштована стосовно себе, то краще складається її життя, і навпаки. Перша категорія людей, як правило, — щасливі везунчики — оптимісти, друга — невдахи — песимісти. То хіба не краще бути оптимістом?
Безперечно! Оптиміст об’єктивно оцінює себе і власні можливості. Якщо він помічає в собі відсутність певних здібностей, то не засмучується, а просто спрямовує сили на ті сфери діяльності, в яких його таланти можуть розкритися повніше. Він щиро вірить у перемогу, і в цьому вся суть — налаштована на перемогу підсвідомість лише виконує закладену в неї програму. Оптимізм — це світосприйняття, що характеризується бадьорістю, вірою у майбутнє, схильністю в усьому бачити добрі, світлі сторони. Саме оптимізм допомагає людині гідно витримати складні етапи життя і продовжувати жити і творити. Тому це й є важливою якістю людини, котра свідомо націлює своє життя на успіх.
Та часто в школі трапляється так, що знайти підхід до учня чи впоратись з поведінкою школярів на уроці та й перерві буває просто неможливо.

Інформаційне повідомлення «Причини та способи запобігання поганої поведінки»
Коли ви в школі стикаєтесь із «поганою поведінкою» своїх учнів, напевно, запитуєте себе:
- Як скоріше припинити незадовільну поведінку, яка заважає вашим заняттям?
- Як уберегти гарних учнів від впливу слабких і переконати їх у необхідності підтримки дисципліни на уроці?
- Як зробити так, щоб пасивні учні відповідали на уроках?
Щоб одержати відповіді на ці та інші питання, для початку корисно ознайомитися з основними законами, яким підпорядковується поведінка ваших учнів, ким би вони не були.
Основні причини поганої поведінки:
• Прагнення уваги (емоційна холодність батьків, увага звертається на поганій, а не гарній поведінці);
• Боротьба за владу (мода на сильну особистість, відсутність прикладів конструктивного підпорядкування в оточенні дитини);
• Помста (зростання рівня насильства в суспільстві);
• Уникнення невдач (занадто високі вимоги батьків і вчителів).

Привернення уваги – деякі учні обирають «погану поведінку», щоб одержати особливу увагу. Вони весь час хочуть бути в центрі уваги, не даючи вчителеві вести урок, а дітям – розуміти вчителя.
Влада – деякі учні «погано» поводяться, тому що для них важливо бути головним. Вони намагаються установити свою владу над учителем, над усім класом. Часто демонструють своєю поведінкою: «Ти мені нічого не зробиш» - і руйнують тим самим встановлений у класі порядок.
Для деяких учнів головною метою їхньої присутності в класі стає помста за реальну або вигадану образу. Мстити вони можуть комусь з учителів, із дітей або всьому класу.
Уникнення невдачі – деякі учні так бояться повторити поразку, невдачу, що воліють нічого не робити. Їм здається, що вони не задовольняють вимоги вчителів, батьків або свої власні надмірно завищені вимоги. Вони часто мріють, щоб усі залишили їх у спокої, і залишаються в ізоляції, неприступні та «непробивні» ніякими методичними хитруваннями педагога.
Способи запобігання:
• Учити дітей привертати до себе увагу прийнятними способами; нагороджувати за гарну поведінку.
• Уникати конфронтації; віддавати частину своїх організаційних функцій.
• Формувати взаємини з учнем за принципом турботи про нього.
• Підтримувати учня, щоб його установка «Я не можу» змінилася на установку «Я можу».
Позитивна дисципліна
Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перерахувати речі, які вони не повинні робити.
Замість «не бігайте» скажіть «ходіть спокійно». Замість «не бийтеся» - «розв’язуйте конфлікти цивілізовано».
Передавайте ваші правила як сподівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них пристойної поведінки в класі.
Частіше вдавайтесь до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою – усе це сприяє хорошій поведінці.

Самодіагностика «Асоціація на слово «робота»
Інструкція. «На протязі 5 - 7 хвилин Вам необхідно розкрити тему «асоціація на слово – робота», використайте для цього 20 слів, словосполучень або речень. Не намагайтеся відбирати правильні або неправильні, головні або другорядні відповіді. Пишіть їх так, як вони приходять Вам у голову. Ви ж самі розумієте – правильних чи неправильних відповідей бути не може».

Питання для обговорення:
 Чи легко було передавати на папір власні асоціації?
 Чого більше гарного чи поганого?
 Скільки слів та речень ви встигли записати за відведений час?

Тепер ще раз подивіться на свої відповіді.
Зеленим кольором відмітьте ті асоціації, які на вашу думку допомагають вам у роботі.
Червоним – ті які заважають, жовтим – які не впливають на вашу роботу.
Яких відповідей у Вас більше? Зелених? Червоних? Жовтих?
Той колір, якого більше характеризує Ваше уявлення про власні можливості на роботі.
Зелений – Ви бажаєте домогтися більшого, впевнені у власних здібностях та успіху.
Червоний – на Вашу упевненість у собі негативно впливає думка інших та страх невдачі.
Жовтий – бажання досягти більшого на роботі має таку ж силу, як і страх невдачі.

Підсумок.
Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою: «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!

Гра «Нісенітниця»
Кожен учасник отримує аркуш паперу і записує на ньому відповідь на запитання ведучого. Після цього загинає аркуш так, щоб його відповіді не було видно, і передає сусіду, який сидить праворуч. Той письмово відповідає на наступне запитання ведучого, знову загинає аркуш і передає далі... Коли запитання закінчуються, кожен учасник розгортає аркуш, що опинився у нього в руках, і вголос, як один текст, читає записані на ньому відповіді.
Запитання:
- Хто?
- Де?
- З ким?
- Чим займалися?
- Як це відбувалося?
- Що запам’яталося?
- І що вийшло?
Обговорення:
- Який з отриманих текстів здався вам найцікавішим і чим саме?

Вправа «Ліцензія на щастя»
Кожному учаснику дається картка.
Обов'язкова умова – не перевертати картку до сигналу психолога.
Далі учасники мають записати на картці своє ім’я, прізвище, дату проведення семінару.
Наступний крок – написати на аркушах, що потрібно робити кожному особисто, щоб почуватися щасливим, що при цьому відчувати, як поводитися, про що думати. Коли всі завершили писати, картки перевертаються.
Підсумок вправи. Сьогодні ви отримали свою «Ліцензію на щастя». Живіть, працюйте, відчувайте і думайте згідно тих правил, які записані в вашій ліцензії і щастя завжди буде поряд з вами.

Підсумок роботи
Існує думка, що емоція – це дзеркало душі. Напевне, важко однозначно сказати, так це чи ні. Та в будь-якому випадку ми хочемо завжди, щоб те, що ми бачимо в дзеркалі, було гарним. Тому без сумніву можна сказати, що позитивні емоції роблять людину гарнішою. Тож давайте не забувати про це і дарувати нашим дітям і навколишнім лише позитивні емоції, а коли трапляється так, що на вас насувається темна хмара неприємностей, не давайте їй захопити себе і пролитися дощем роздратування, гніву, злості на своїх близьких і перш за все – дітей.

Усміхайтеся. І люди, зігріті вашою усмішкою, прихиляться до вас. Усміхайтеся! І це приведе вас до щастя!!!

Предмети: Психологія