Вітів В. «Україна моя…»
Україно моя , калиновий мій краю !
Світить небо безмежне й безмежна блакить .
Я тебе , Україно , всім серцем кохаю .
І за долю твою в мене серце щемить .
Ми народ який любить і цінує свободу ,
На коліна поставить не зміг нас ніхто ,
Бо ми є козаками , ми козацького роду ,
І вітчизну ніколи не зрадить ніхто .
Так було , і так є , і так буде довіку .
Хай же прапор блакитний до неба летить .
Україно моя , я так вірю , ні знаю !
Незалежними , вільними ми буде жить !
То ж до Бога свої рученята здіймаю
Матір Божу благаю: «Спаси і збережи!»
Україну я – неньку так ніжно кохаю ,
Бо живуть її вірні тут дочки й сини.