ВІЧНЕ ДИВО КОХАННЯ

Мета: навчати дітей сприймати художнє слово як спосіб передачі почуттів людини; активізувати естетичні переживання учнів; сприяти вираженню ними власних думок за допомогою адекватних мовних засобів; розвивати інтерес до національної спадщини та світової культури; виховувати естетичний смак, доброту і почуття власної гідності.
Епіграф:

Як рано ми вмієм кохати,
Як пізно – любов цінувать

1. Лунає українська пісня «Я піду в далекі гори»

Як надзвичайно сонце засвітило,
Все по-новому зацвіло
Здається,мамо, зрозуміло:
До мене кохання прийшло

У ранню пору життя, як сонце вранці, сходить у душі кохання – трепетне, світле, що боїться розчарувань. Щаслива та людина, у житті якої воно було. А щасливішою є та, котра живе очікуванням свого кохання
Для одного це сором’язлива перша любов, а для другого - сильна пристрасть, що заполонила все серце. І слова кохання теж звучать по-різному. Це і крик, що лунає начебто на весь світ: «Я тебе кохаю» ; це і м який ніжний шепіт: «Люблю, люблю, люблю!»

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана
Ну як мені за нею не піти?

Рядки кохання вічні, як і саме життя, нема й не буде їм кінця, поки живе на землі людина. Кохання – це бажання жити.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

Вічне диво кохання… Його небесний вогонь не згасає. І ніхто не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Індійська народна мудрість стверджує, що життя без кохання схоже на засохле дерево на каменистому ґрунті. Таїна кохання завжди хвилюватиме, вимагатиме осмислення.

Любов чи ні — не знаю…
Тінь, смуток, тишина,
Ніде життя немає,
На світі ти — одна.

Колись було — чи снилось…
Забулось — чи пройшло…
В душі давно згубились
Людське добро і зло.

У тьмі сіріють віти.
Ні руху, ні людей…
Одно лиш є на світі:
Огонь твоїх очей.

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Найкращими словами, що притаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу і біль.Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, композитори, скульптори, філософи, поети й письменники.(перелічити класиків укр. Та світової літератури, які оспівували вічне почуття кохання)

Презентація «Кохання в житті Івана Франка»

Інтимна лірика поета нараховує понад 300 поезій, а більшість з них стали відомими піснями літературного походження.

Пісня «Ой ти дівчино з горіха зерня…»
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.

Вічне диво кохання оспівано композиторами, художниками, поетами. Воно пронизує поезії ВолодимираСосюри та Максима Рильського, Пушкіна і Лермонтова, Шекспіра і Петрарки, Лесі Українки та Олександра Олеся... Але найпоетичнішою в українській літературі вважається інтимна лірика Ліни Костенка.

Презентація «Інтимна лірика Ліни Костенко»

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

Життязавжди складне, суперечливе, сповнене як болю, смутку, так і веселощів, сміху. Є сльози горя, але є і сльозирадості. І тільки кохання дозволяє відчути неповторність миті, любовні переживання виливаються на папір, віддзеркалюючи життя таким, яким воно є насправді. Кохання не ламає долі, а збагачує їх емоціями, досвідом, - їх і духовний світ героїв літературних героїв.
Всебічнообдарований Марко Кропивницький, який нам добре знаний своїм драматичним словом, сам створив рад пісень та романсів, що стали народними, а романс МихайлаСтарицького „Ніч яка місячна, зоряна, ясная" є однією з перлинсьогодення.
Виконується романс „Ніч яка місячна..

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Напевно, найтяжче вжитті горе - це втрата коханої людини. Леся Українка пережила таку біду. Свого коханого Сергія Мержинського їй не вдалось врятувати, він помер у неї на руках.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!

Презентація «Трагічне кохання Лесі Українки й Сергія Мержинського»

Уста говорять: «він навіки згинув!»
А серце каже: «ні, він не покинув!»
Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,
Тут в глибині і б’ється враз зі мною:
«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»
І кожний раз, як стане він бриніти,
Тремтять в моєму серці тії квіти,
Що ти не міг їх за життя зірвати,
Що ти не хтів їх у труну сховати,
Тремтять і промовляють враз зо мною:
«Тебе нема, але я все з тобою!»
Тобі одній, намріяна царівно,
Тобі одній дзвенять мої пісні;
Тобі одній в моєму храмі дивно
Пливуть молитви і горять огні.
Моє життя веде мене нерівно —
То на вершини, то в яри страшні, —
Та скрізь душа співає переливно
Про очі безтілесні і ясні.
У городі, де грають струни п'яні,
І серед поля, на яснім світанні,
Де вічний шум, де вічна суєта,
Коли ще сном охоплені жита, —
Я згадую слова твої неждані.
Душа тебе, тебе одну віта.

В усі часи, в усі віки, в усіх місцях, на якому б рівні розвитку не перебувала література даної країни, тема кохання була невичерпною. І в далеку давнину наші пращури створювали ліричні пісні, де оспівувалось вічне диво кохання.

Пісня «Чом ти не прийшов…»

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Вже-я любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,—
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Сьогодні ви почули прекрасні слова і чудесну музику. Якщо вислухали з відкритим і чекаючимсерцем, то я впевнена, що ви зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають все життя.
“Кохання варте того, щоб чекати, життя варте, щоб жити”.
І я хочу, щоб ваше життя було великим, прекрасним, радісним.
Живіть! Живіть довго і щасливо!
І нехай у вашому житті завжди поряд буде кохання і любов до матері і батька, до землі любов одне до одного. Чекайте світлого частого кохання. І воно обов'язково прийде до ваших сердець. Надійтеся й вірте в це всією душею.

Класи: 11 клас

Предмети: Українська література