Тема: виготовлення ляльки – мотанки «Пеленашка»
Мета уроку :
-ознайомити учнів із різними матеріалами, які використовуються для виготовлення ляльок;
-навчити деяким способам виготовлення ляльки;
-поглибити знання з традиційних способів виготовлення ляльок;
-розвивати мислення, увагу, пам'ять, моторику рук, творчі здібності;
-виховувати естетичний смак, працьовитість, посидючість.
Обладнання: зразки ляльок, м’які матеріали, комп’ютер.
Інтрументи і матеріали: клапті тканини, нитки різного кольору, мереживо, тасьма, бісер для прикраси, ножиці.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку.
І.Організаційний момент.
Перевірка присутності учнів, їх готовності до уроку.
- Добрий день! В добрий час.
Рада, діти, бачить вас.
Ви почули всі дзвінок?
Він покликав на урок.
Кожен з вас приготувався,
На перерві постарався.
Зараз сядуть лиш дівчата,
А за ними – і хлоп’ята.
ІІ. Повторення вивченого матеріалу.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Вправа «Мої очікування»
У Вас на рабочих столах у кожного знаходиться аркуш з намальованою квіткою. Уважно розгляньте та виберіть:
Ваш настрій до початку уроку – поставте на пелюстці - І
Під кінець уроку - ІІ.

Фіолетова пелюстка - піднесений настрій
червоний - захоплений настрій
помаранчевий - бадьорий настрій
жовтий - приємний настрій
зелений - спокійний настрій
блакитний - сумний настрій
чорний - поганий настрій
Для того щоб настрій покращився потрібно бути на уроці активним .
ІV Оголошення теми і мети уроку.
Сьогодні ви дізнаєтесь традиційні способи виготовлення ляльоки-мотанки.
В Україні іграшки виробляли не тільки з твердих і пластичних матеріалів, а також із лози, соломи, рогози, довгої засушеної трави, тканини, кольорового паперу, картону.
V. Пояснення нового матеріалу.
Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.
Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок.
Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне.
Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.

Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому вона знаходиться та родини, якій вона належить. Пов’язана з ідеєю материнства, родючістю,хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку для дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.

Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов'язана із уявленням про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов'ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя. Богиня родючості у словенців та українців "Донда" означає ''кукла''. Зигзагоподібні та хвилясті лінії пов'язані з водою. ''Криниця"- дівчина - символ нареченої в казках та піснях.
На початку 20ст. лялька була в центрі обряду. Узимку та навесні ляльки спалювалися (''колодій'',''масляниця''), влітку - закопувалася в землю (''зозуля"), топилася у воді або спалювалася("Купайло", "Марена"). Ляльки робилися до весілля, під час хвороби дитини (вважалося, що хвороба з дитини повинна перейти в ляльку).В деяких селах, де були знайдені ляльки, вони мали назву “кукли” . "Куклою" називають в народі жмуток стиглого колосся. Недожатий, залишений на краю поля й закручений по сходу сонця, прикрашений яскравими стрічками і клаптями. Іноді його ”пригощають” їжею. Робиться це для забезпечення майбутнього врожаю. А жмуток нестиглих колосків, закручених ”проти сонця”, що називається ”закрутка”, ”завой” накликає неврожай та біду.
Ляльок з тканини (ганчір'я, клаптів) по селах уже майже не роблять. Проте в 50-их роках ляльки робилися в масовому масштабі. Вченими було зібрано і збережено багато ляльок із сіл Середньої Наддніпрянщини - Полтавщини, Черкащини, Київщини, Харківщини та Карпат. В містах же стає популярною авторська лялька - автентична, стилізована, з тканини, колосків або навіть із глини.
Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.
Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушники.
Оскільки робилась лялька-мотанка з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь, то й не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, її давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!

Виготовляли народні іграшки в основному з дерева ;рогозу; глини ; трави.
Для костюма ляльки понад усе підходять бавовняні і льняні тканини. Бажано використовувати ситець, льон, сатин дрібних забарвлень.Ці тканини зручні в розкроі, не тягнуться, легко склеюються і зшиваються.
З глибини століть прийшли до нас традиції виготовлення ляльок з латочок тканини. Іграшці надавалося магічне значення. Саморобні ганчіркові ляльки робили безликими: обличчя замінював узор у вигляді хреста, ромба, квадрата. По старовинних повірям, лялька з обличчям як би дивилася в душу і могла нашкодити дитині, його наврочити.
Тому, безлика лялька була одночасно і оберігом.
Особлива роль відводилась іграшкам-«оберегам
У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й задопомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок – це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг
Так, наприклад, лялька мотанка, вузловаю.
Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.
Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...
Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі — це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Ну, а в голівку мотанки часто зав’язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов’язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Тому мотанку пов’язують із уявленнями про життя й небуття, із досвідом минулих поколінь та їхнім зв’язком із поколіннями наступними.
Лялька-мотанка приходить у наш світ у якомусь образі, створюється з певною ціллю. Її виготовляли із різними побажаннями, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. І обов’язково, ці обереги несуть у собі позитивну енергетику.
Мотанка виконується виключно шляхом намотування, не має обличчя і несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона може бути плетена із соломи чи зовсім без застосування нитки, коли всі вузли закріплюються архітектонічно за рахунок того матеріалу, з якого робиться мотанка. Голова називається «куклою». Для неї шматочок тканини складається вузенько (як пасок або крайка), а тоді згортається «рулетиком» і обмотується тканиною.
«Куклою» величають і перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб. Таке ж наймення у дитячої «пустушки» — хліба, загорнутого в полотнинку (її раніше давали до ротика немовляті). Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину, — це голова, що уособлює дух істоти. Приєднується вона дуже просто: до колодки, до трісочки, до кукурудзяного стебельця — будь-чого. Мотанка навіть може не мати рук — тільки обгортається тканиною. І тут уже годиться все, що знайдеться в господі. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Власне, тому українська мотанка позначена регіональними ознаками тієї місцини, де її виготовлено.
Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва - МОТАНКИ. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! І Не колоти її!

Шиті ляльки-Як давно з'явилась шита лялька і звідки пішла? Де берете матеріал для їх виготовлення?
Шита лялька з'явилась десь у 19 ст., коли з розвитком науки і суспільства почали з'являтись дорогі фарфорові ляльки. Прості люди почали виготовляти дешевші, шиті, ляльки. Це були ляльки більш наближені до людей. Зазвичай риси обличчя просто пришивалися. Ляльки тоді шили з полотна вручну, напихали соломою.
Як і в інших народів в українських в іграшку вкладали велике значення.
Все збереглося до наших часів .
VІ. Закріплення вивченого матеріалу.
Запитання на закріплення.
1. Яке значення мала обрядова лялька?
2. З яких матеріалів можна виготовляти ляльки?
3. Які види ляльки виготовлені з тканини?
4. Значення оберега для людей?
VII. Практична робота
Найулюбленішою і пам'ятнішою завжди була і буде тільки та лялька, яка зроблена своїми руками, в яку ви вклали частинку своєї душі. У ній є щось таке, від чого стає теплішим на серці. Як ви думаєте, чи відрізняється сучасна лялька від рукотворної? Якщо "так", то чим?
У Україні, ще в початку 20 сторіч дівчини, готуючи скриню з весільним приданим, разом з рушниками і сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотаную ляльку, яку забирала з собою в нову сім'ю. Причому в сім'ї чоловіка і дозволялося молодій дружині, поки у молодожона немає діток, гратися лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіше будуть діти. А коли народжувалася дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитяти від хвороб і поганих очей, а коли дитина підростала, то лялька віддавалася йому для гри. З давніх часів в українських сім'ях молода мати, що чекала дитину, робила ляльку-мотанку, «Пеленашку» яка втілювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю ляльку, і вона ставала оберігом дитини, її захисницею, символом зв'язку дитини зі своїм родом, і цей зв'язок захищав людину, де б вона не була.
Сьогодні ми зробимо з вами ляльку «Пеленашку».
Інструктаж з охорони праці.
Перед початком роботи будь ласка подивіться на своє робоче місце. Де б ви не знаходилися: на вулиці, удома, на заняттях - необхідно бути дуже обережними. Небезпеки підстерігають всіх скрізь. На заняттях ми користуватимемося різними предметами, дотримання техніки безпеки при цьому є обов'язковим.
Вимоги безпеки перед початком роботи:
робочий інструмент і матеріал розкладете у встановленому місці, в зручному і безпечному для користування порядку.
Вимоги безпеки під час роботи:
Правила поведінки при роботі з голкою :
1. Бережи голку завжди в ігольніце.
2. Не залишай голку на робочому місці без нитки.
3. Передавай голку в ігольніце і з ниткою.
4. Не бери голку в рот, не грай з нею.
5. Не застромлювати голку в одяг.
6. До і після роботи перевір кількість голок.
7. Бережи ігольніцу завжди в одному місці.
8. Не відволікайся під час роботи з голкою.
Правила поведінки при роботі з ножицями:
1. Працюй з добре відрегульованими і заточеними ножицями.
2. Ножиці повинні мати тупі, округлі кінці.
3. Не залишай ножиці розкритими.
4. Передавай ножиці кільцями вперед.
5. Не грай з ножицями, не підносив до лиця.
6. Використовуй ножиці тільки за призначенням.

Технологічна картка
виготовлення ляльки – мотанки
«Пеленашка»

№
п\п Послідовність операцій Зображення
1. Беремо полотно розміром 25х25 см. Всередіну кладемо, скручений в кружельце поролон, вату чи шмати тканини. Обмотуємо знизу, роблячи «голову».

2. Беремо полотно розміром 15х15 см. Згинаємо один кут. Робімо хустку.

3. Одягаємо хустку на голівку, обмотуємо знизу.

4. Підгортаємо залишки тканини, міцно обмотуємо, утворюємо постать.

5. Загортаємо ляльку в клапоть - простирадло. Перев’язуємо її стрічечкою.

6. Лялька готова. Зовнішнім виглядом нагадує немовля. Від цього і назва «Пеленашка»

ІX. Заключний інструктаж.
Вимоги безпеки після закінчення роботи:
приведіть в порядок робоче місце;
інструменти і матеріали зберіть і складіть в певне місце;
сміття і відходи зберіть і складіть в спеціальний ящик.
Підведення підсумків .

На сьогоднішньому уроці ви ознайомились із різними, але між собою подібними техніками виготовлення ляльок. Всі гарно попрацювали .
Прибирання робочих місць.

9.Підсумки уроку.
- Чи сподобалось вам виготовляти іграшки самотужки?
- Що найбільше сподобалось, запам’яталось?
- Ваш настрі під кінець уроку? На пеллюстках вашої квіткки поставте - ІІ.

10.Виставка дитячих робіт.

Класи: 4 клас

Предмети: Образотворче мистецтво