Урок природознавства. 4 клас
Тема . Сонячна система
Мета : ознайомити учнів з елементами астрономії; на доступних прикладах розкрити поняття : зорі, Всесвіт, планети, Сонячна система; формувати в дітей науковий світогляд, виховувати інтерес до наукових знань.
Хід уроку
І Повідомлення теми і мети уроку
- У нас сьогодні незвичний урок. Ми здійснимо подорож в те місце, яке залишається загадкою для багатьох дослідників – у космос. Який літаючий апарат може допомогти нам здійснити подорож?
- Для того, щоб здійснити посадку, потрібно провести підсумок фенологічних спостережень.
ІІ Підсумок фенологічних спостережень
1. Яка зараз пора року ?
2. Як змінилась висота Сонця з приходом осені?
3. Тривалість дня і ночі.
4. Стан неба. Від чого він залежить?
5. Зміна температури повітря.
6. Опади. У якому вигляді вони випадають восени?
7. Зміни в рослинному житті.
8. Зміни в тваринному житті.
9. Праця людей.
ІІІ Актуалізація опорних знань
- Ласкаво просимо на борт нашого міжпланетного всюдихода. Ми вирушаємо у вечірнє небо, що ви там можете побачити?
- Так, у вечірньому небі стільки яскравих зірок горить. І місяць, як господар неба, який дивиться, чи всі зірочки засвітилися, чи не впала яка з них додолу. А вранці сонечко встане, підніметься з - за хмар і пошлє на землю своє тепло.
- Упродовж століть люди вдивлялися в нічне небо, намагаючись зрозуміти, що ховається в його бездонній чорноті. Безліч народів гадало, що небо – це велетенська непрозора сфера, яка накриває пласку землю, наче гігантський ковпак. За ним палає бурхливий космічний вогонь, відблиски якого можна бачити вночі крізь малесенькі отвори – зірочки. До речі, саме так подекуди уявляє небо малеча. Власне, як і нашим далеким пращурам, їй іще бракує знань, аби створити правильну картину світу.
ІV Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу
- Ми щойно подолали озоновий шар і виходимо у відкритий космос.
1. Доповідь консультантів про народження сонячної системи та її складові
- Для того, щоб здійснити подорож планетами ми повинні уточнити, що таке Сонячна система. У цьому нам допоможуть наші дослідники.
Доповідь 1.
- Учені припускають, що близько 5 мільярдів років тому на місці Сонячної системи існувала гігантська хмара пилу й газів, що розтяглася в просторі майже на 6 мільярдів кілометрів. Астрономи довели, що схожі газопилові хмари існують і зараз у деяких куточках безмежного космосу.
- Саме у цій газопиловій хмарі утворилися планети. Щоправда, планети, які перебувають далеко від Сонця, зберегли свою «газову шубу».
- До складу Сонячної системи входять 9 планет, 32 супутники планет, декілька тисяч малих планет або астероїдів, багато комет і метеоритних тіл, зірки. Що ж насправді являють собою зорі, Сонце? Що таке наша Земля, на якій ми живемо?
Учитель:
- У безхмарний ясний вечір небо над нашою головою всіяне міріадами зірок. Нам вони здаються маленькими блискучими цяточками, бо знаходяться дуже далеко від Землі. Насправді ж зірки – це величезні розжарені кулі, які складаються з газів і світяться власним світлом. Вони схожі на Сонце і рухаються навколо своєї осі, як і наша Земля.
Доповідь 2 :
Зірки відрізняються одна від одної своїми розмірами. Є зірки – гіганти, а є карлики. Від температури зоряного газу залежить колір зірки : білі та блакитні мають температуру поверхні 10 – 20 тисяч градусів, жовті – 6 – 7 тисяч градусів, червоні – 3 – 4 тисячі.
Скупчення зірок, яке ми бачимо на небі і яке тягнеться світлою смугою з півдня на північ, назвали в давнину Молочним шляхом, а в Україні – Чумацьким. По ньому орієнтувалися чумаки, які їздили в Крим по сіль.
Наше Сонце – теж зірка, вона має температуру жовтої зорі.
Сонце – це термоядерний вибух, що триває кілька мільярдів років. Завдяки крихітній частці його енергії, яка досягає Землі, на нашій планеті існує життя. Це велетенська газова куля. Її маса в 330 тисяч разів перевищує масу Землі, проте існують зорі в тисячу разів більші. Поверхня нашого світила нагадує юшку, яка кипить у глибокій каструлі. З її глибини постійно здіймаються гігантські потоки газу, розігрітого майже до 6 тисяч градусів.
2. Розповідь про планети.
Учитель :
Такі велетенські небесні тіла мають велику силу притягання. Тому утворилися планети, які постійно рухаються навколо Сонця.
Планети – це небесні тіла, що не випромінюють світла і тепла. За розмірами вони неоднакові , розташовані на різній відстані від Сонця і рухаються по своїй орбіті.
Меркурій по першій доріжці іде,
По другій Венеру – красуню веде,
А рідна Земля ось по третій біжить,
А Марс по четвертій за ними спішить.
Юпітер за Марсом на п’ятій орбіті,
Сатурн аж на шостій, в кільце він одітий.
По сьомій орбіті Уран ось біжить,
Нептун за Ураном по восьмій летить.
Найдалі від Сонця Плутон пробігає –
Там довга зима, там усе замерзає.
- Ласкаво просимо на першу планету – Меркурій.
( Доповіді учнів супроводжуються демонстрацією )
Меркурій
Меркурій – найближча до Сонця планета. Меркурій облітає довкола Сонця відносно швидко. Меркуріанський рік триває всього – на – всього 88 земних діб, а доба – 58,6 земних. Тому на цій планеті день змінює ніч усього двічі на рік.
Це маленька планета, її маса у 18 разів менша за масу Землі. Через близьке розташування до Сонця, ця планета завжди з’являться в небі поблизу світила. Тому бачити Меркурій можна лише перед самим сходом або відразу після заходу Сонця, коли сліпучий диск знаходиться трохи нижче горизонту.
Свою назву перша планета Сонячної системи отримала на честь давньоримського бога Меркурія.
Венера
Венеру ще дуже часто називають найбільш таємничою планетою Сонячної системи. Річ у тому, що від очей спостерігачів Венеру приховує потужна атмосфера ( газова оболонка). Поверхню планети вкрито камінням і плитами різних розмірів, а місцями було помічено сліди метеоритного бомбардування.
Рік на Венері триває 224,7 земної доби, а зміна дня і ночі становить близько 243 земних діб. Отже, за один рік на Венері схід і захід Сонця відбувається лише двічі.
На світанку Венеру дуже легко помітити в східній частині неба. А в західній його частині планету видно після того, як сонце сяде за обрій. Вона отримала свою назву на честь давньоримської богині любові, краси й родючості – Венери.
Земля
Роль Землі в Сонячній системі унікальна : це єдина планета, на якій є умови для життя. Розташована Земля дуже вдало. На нашій планеті є атмосфера, придатна для дихання. Повітря і рідка вода – два найважливіші фактори, завдяки яким на Землі виникло життя.
Із космосу атмосфера Землі виглядає як тонка блакитна кайма навколо планети. Ця тонка оболонка складається із азоту і кисню. Решта – це суміш інших газів.
Під атмосферою нашої планети знаходиться тверда поверхня, що називається земною корою. Вона розділена на великі шматки, або плити, твердих порід, які рухаються, штовхаючи одна одну. В результаті виникають гори та інші особливості земної поверхні.
Марс
Марс – четверта від Сонця планета. За величиною він вдвічі менший від Землі. У деяких відношеннях Марс дуже схожий на Землю. На ньому також є пори року, а його доба триває всього на півгодини довше земної. Проте через віддаленість від Сонця середня температура його поверхні становить лише 28 градусів нижче нуля.
У цієї планети оранжево – червоний колір, і тому древні греки пов’язали її у своїй уяві з богом війни Аресом.
Юпітер
Юпітер – найбільша планета Сонячної системи. На частку Юпітера припадає до 2\3 маси всіх інших планет Сонячної системи. Гігант Юпітер у 318 разів масивніший від Землі. Тож не дивно, що інтенсивністю свого сяйва на нічному небі він поступається тільки Венері й Марсу під час протистояння.
Говорити про атмосферу й океан Юпітера дуже важко, оскільки вся планета являє собою величезну газову кулю, що складається переважно з водню й гелію.
Незважаючи на титанічні розміри, Юпітер досить швидко обертається довкола власної осі, здійснюючи повний оберт усього за 9 годин 55 хвилин. При цьому в газовому океані планети виникають потужні вихри й циклони, що мчать зі швидкістю близько 100 метрів за секунду.
Одна з прикметних рис Юпітера – пласке кільце, що складається з пилу й дрібних кам’яних часток.
Сатурн
Наступна планета – гігант після Юпітера – Сатурн. Прикметною рисою цієї планети є її славнозвісні кільця. Сьогодні вченим відомо, що Сатурн оточує ціла серія кілець завтовшки всього 10 – 20 м. Кожне з них складається з безлічі брил снігу й криги, середній розмір яких сягає кількох метрів.
Подібно до Юпітера, Сатурн майже повністю складається із газу. Сатурн – найбільш віддалена від нас планета із тих, що видно неозброєним оком. Він виглядає як досить яскрава золотиста зірка.
Уран і Нептун
За межами орбіти Сатурна знаходяться дві планети, які мають багато спільного між собою : Уран і Нептун.
Уран був відкритий англійським астрономом Вільямом Гершелем 13 березня 1781 року. Уран двічі спостерігали і до цього, але приймали його за зірку, а не за планету. Уран знаходиться у 19 разів далі від Сонця, ніж Земля. Подорож Урана по орбіті займає трохи більше 84 років.
До того, як в 1846 році Нептун був відкритий в якості планети, його кілька разів спостерігали і описували як зірку різні астрономи. Нептун був першою планетою, наявність якої було визначено строгим математичним розрахунком : вчені помітили, що Уран дещо відхиляється від своєї орбіти під впливом ще більш віддаленого об’єкта, і намагались відшукати цей об’єкт.
Плутон
Остання, найвіддаленіша, дев’ята планета Сонячної системи – Плутон – її не випадково названо ім’ям міфічного бога підземного царства. Плутон знаходиться досить далеко від Сонця, тому світла й тепла він отримує в 1600 разів менше, ніж Земля. На Плутоні є атмосфера, що складається з розрідженого метану.
Із Землі Плутон можна побачити лише за допомогою потужних телескопів. Існування планети, розташованої за орбітою Нептуна, передбачив іще наприкінці XIX століття французький астроном Фламмаріон, який стверджував, що вона має робити повний оберт довкола Сонця за 330 років. Час показав, що помилка Фламмаріона була зовсім незначною. І в 1930 році відкриття Плутона американським астрономом Клайдом Томбо підтвердило його здогад.
- Крім планет та їх супутників, у Сонячній системі є безліч дрібних небесних тіл. Існують астероїди – планети, які можна назвати літаючими островами, метеорити – літаючі брили чи камені. Є й дрібні метеоритні частинки – літаючі піщинки і пилинки, які мчать по своїй орбіті швидше, ніж куля з гвинтівки.
Навколо Сонця обертаються також комети, які складаються з ядра і хвоста. Хвіст – це речовини, з яких складається комета, що під час польоту випаровуються. Кометні хвости витягуються іноді на мільйони кілометрів.
3. Створення проблемної ситуації. Метод «мікрофон».
- Яке , на вашу думку, значення має Сонце для Землі?
4. Продовження розповіді.
- Наша Сонячна система у космосі не єдина. Ви самі бачите, скільки є на небі зірок! Усі зірки разом з планетами, які обертаються навколо них, утворюють величезні зоряні системи. Одна з них називається Галактикою. До складу Галактики входить і наша Сонячна система.
Таких зоряних систем дуже багато. Всі вони утворюють Всесвіт, який не має ні кінця, ні краю, який безмежний у часі й просторі.
5. Фізкультхвилинка ( під музику «Земля в ілюмінаторі»).
V Підсумок уроку
1. Тестове завдання
- Ми здійснили захоплюючу подорож зоряним небом, час повертатися додому. Щоб здійснити посадку, давайте пройдемо тестове завдання.
1. Що було до утворення Сонячної системи?
а) хмари газу й пилу ; б) планети ; в) порожнеча.
2. Що таке зорі?
а) яскраві кулі; б) розпечені кулі, що світяться власним світлом;
в) розпечені кулі, що світяться відбитим світлом.
3. Сонце – це …
а) планета ; б) комета; в) зірка.
4. Сонячна система має … планет.
а) 7 ; б) 10; в) 9.
5. На якій планеті ніч змінюється всього двічі на рік?
а) Меркурій ; б) Марс; в) Юпітер.
6. Назвіть найбільшу планету.
а) Нептун; б) Плутон; в) Юпітер.
7. Яке із тіл Сонячної системи має хвіст?
а) планета; б) комета; в) астероїд.
8. Чи єдина у Всесвіті Сонячна система?
а) так; б) ні.
- Обміняйтесь аркушами і перевіримо ваші роботи.
VІ Домашнє завдання
- Вітаю, ми повернулися додому – на планету Земля. Вдома ви маєте прочитати статтю підручника «Сонячна система» і вміти її переказувати.