Спостерігаючи за вишивками майстринь,пересвідчуюсь,що відбуваються стилістичні зміни:народжуються нові форми,орнаменти,збагачується кольорова палітра. Зростає число вишивальниць,які прагнуть до передачі змістовності,до сюжетної вишивки,а значить до нових художніх образів,використовуючи широку кольорову гаму,відштовхуючись від копіювання старих зразків до сміливого новаторства. Молоді вишивальниці прагнуть на рушниках показати оновлення життя,святковість.
Я вважаю,що українська вишивка зберігає свої джерела,несе крізь покоління красу і мудрість людської душі,своєю різноплановістю будить почуття,дивує очі споглядача,а значить залишається безсмертною.
Дивлюся на красу,створену моїми землячками,і серце переповнюється почуттям гордості за наш неповторний край і його обдарованих мешканців. Мене переповнює гордість за те,що улюблена справа вишивання до душі й сучасному поколінню. Багато вишивальниць нашого краю люблять свою справу й підтримують життя цього важливого виду мистецтва. Їхні роботи поповнюють колекції краєзнавчих музеїв. Жива краса,що в зашифрованій формі розкаже майбутнім поколінням про мрії,життя на навколишній світ людей,які колись жили на цій землі. Життя народної вишивки не припиняється,розвиток цього виду творчості відіграє провідну роль в українській сучасній культурі.

Класи: 11 клас

Предмети: Трудове навчання