Килині давно хотілося завести собаку. Та попадалися все плохенькі, безголосі, що їх і дрючком не розворушкаєш. У Килини вони довго не втримувались.
Вовк потрапив до неї кілька років тому. Їхали через село солдати і були з ними собаки. Були це псюги великі, сильні, породисті. Солдати чогось там зупинились, зупинилась і Килина, кудись там ідучи.
– Слухай, – сказав їй рудобровий старшина. – Тут пес приболів у дорозі, ти його доглянь. Може, в тебе очуняє, бо в нас однаково здохне. Вовком звати його.